Походеньки вусатого няньки від Яніна Фенікс

Рецензія написана в рамках марафону від Тетяни Грищак.

Ця книга — невеликий, теплий та кумедний дитячий оповідання, розказаний від імені кота. Головний герой із подивом помічає, що з його господарями починає відбуватися щось дивне: господиня раптом стає дуже великою, а господар постійно щось майструє й закриває від кота кімнату. Кіт підозрює — готується сюрприз. Можливо, навіть подарунок саме для нього!

І справді, одного дня сюрприз з’являється — у домі з’являється новонароджене маля. Спочатку кіт лише придивляється до нового мешканця, але згодом несподівано для себе стає справжньою нянькою: вчиться гойдати ліжечко, щоб упоратися з «сиреною» — гучним плачем немовляти. Йому так подобається ця роль, тим більше що за старання його гладять, люблять і пригощають смаколиками, що кіт починає думати: а чому б господарям не завести ще одну дитину? Адже ця вже підросла і навіть почала говорити!

Оповідання написане простою, легкою мовою, читається швидко й без зусиль. Діти цілком можуть читати його самостійно. Єдине, що викликало невелике непорозуміння, — це постійне звертання кота до господарів як до «моїх шкіряних». Я розумію цей мем і бачила його в соцмережах, але моя донька довго не могла зрозуміти, чому кіт так «ображає» своїх господарів. =))

Загалом це милий, добрий і затишний текст, який викликає усмішку і чудово підійде для сімейного читання з дітьми.

P.S. Не знаю, з чим пов’язана ця проблема, але книга чомусь не знаходиться на Букнеті через пошук за назвою. Потрапити на неї вдалося лише зі сторінки автора.