А принц Еліас вміє пожартувати))✨ 

— Багатьом не допоможу, але якщо завтра ввечері добре виступиш — я заплачу тобі сто золотих. Коли переїдеш, не забувай, хто був першим спонсором твого бажання.

— Дядечка з села, який утримує будинок металу? — Саркастично уточнила вона й розсміялася, дивлячись, як Еліас закочує очі.

— Ти влаштувалася на підробіток? — Раптом зрозумів він. — Проворно. Пишаюся тобою. Але, звісно, трохи менше, ніж собою.

Вони подивилися один одному в очі й захіхікали. Так мало минуло часу, але вони трохи звикли до манери спілкування.

— Тепер у нас є спільний жарт. — Підморгнула Ліара.

— Тільки не розповідай Дереку. Мені буде складно пояснити, чому цей привілей поширився на тебе. — Зітхнув він.

— Хіба я не гарненька? — Ліара, долаючи біль у ступнях, покружляла, тримаючи край сукні.

— Просто не в моєму смаку. — Махнув рукою Еліас.

— Вірність, так? — Дочекавшись, поки він ледве помітно схилить голову, Ліара тут же сказала. — Пишаюся тобою. Правда, трохи менше, ніж собою.

«Володарка осіннього вітру» — нові розділи щодня о 16:00.

Ваша улюблена письменниця,

Ольха Елдер ღ

Телеграм-канал "Вільхова садиба"