Щось ну зовсім давно не проявляла тут активності, ось нарешті випала нагода похизуватися ✨чарівними✨ циферками ☺️

Моя багатостраждальна Надюша Зібрала 15К прочитань)) Звісно, що в масштабах цієї платформи це не такі вже й великі цифри, але через специфіку жанру та і на голому ентузіазмі без просування це число просто чарівне дня неї))

Також випадково помітила унікальне число підписників, ну і як же не похизуватися ним візуально?))

Ну і трішечки уривочку для тих, хто ще не знайомий з цією важкою історією, яка чесно кажучи не для слабко нервових, і не кожен береться її читати, а хто прочитав, запам'ятали цю історію на довго, коментарі під нею самі про це говорять))

Після зустрічи з садистом Надя все ніяк не могла оговтатися. Їй згадався той роковий танець. В ту мить, коли вона була прив'язана до залізного стола, вонак наче повернулася в минуле, в той день, коли вона вперше пережила страшенний глум над її тілом і душею. Дівчина ні з ким не розмовляла, замкнулася в собі й у своїх думках, вона майже весь час лежала на матраці обличчям до стіни. Дівчата віднеслися з розумінням і намагалися зайвий раз її не турбувати.

Надя розуміла, що так жити не можна, якщо взагалі її нинішнє становище можна було назвати життям. Вона просто існує. Дихає, їсть, справляє нужду, щоб не здохнути, мов робот. Надя не хотіла так жити, не могла. В неї вже не було сил, останні крихти вилилися цього дня, в тому моторошному підвалі хворого садиста. Її сподівання та мрії визволитися з рабства з кожним днем розбиваються все на менші й менші друсочки, вщент. Надя вже не бачила ні найменшого променя на просвітлення своєї рутинної долі. З кожним днем її становище ставало тільки гірше, хоч як би вона не намагалася не звертати увагу на всіх тих особин, які бруднять її тіло й душу кожним своїм доторком. Надя розуміла, що одного дня її реально можуть вбити, і якщо останніми днями вона вже реально на це сподівається, то думка, що її можуть просто покалічити, її лякала не на жарт. І що тоді? Доб’ють, чи вона сидітиме в підвалі до скону своїх літ?

Також для тих, хто чекає на продовження Своя в чужому світі, Я обов'язково продовжу її писати, просто зараз я не можу... Я довго працювала над попередніми книгами без перерви і просто вигоріла до творчого блоку, але я сподіваюся що це мине якомога швидше, адже історія вже написана в рукопису, просто її треба перекласти, а це не так вже й легко, як я для себе виявила, легше написати з нуля, але і цю мою первістку я не покину нізащо))