Вітаю вас, друзі!

Відчула потребу висловити свої думки зараз, тому і вийшла в "ефір", так би мовити))

Мене турбує той стан, коли ти не можеш братися за книгу, хоча вже на фінішній прямій. Останні тижні я намагаюся постійно й плідно працювати, навіть було неймовірне натхнення. Але іноді все рівно накочується відчуття застою, ніби я в болоті, слова не йдуть і це розриває моє серденько автора. 
Тому зараз я вчуся приймати це, почекати і продовжити, бо роботи багато, я ще в процесі написання, навіть не редагування. 
От тому я думаю над причиною свого стану. Що стало каталізатором? Напевно, зіграла сукупність таких факторів, як виснаження себе постійним творенням протягом чотирьох місяців та важкість самої історії. Третя книга мого циклу "Між світлом і тінню" найтемніша, ніж дві попередні. Станом на зараз кожна глава несе у собі важкі моменти, які висмоктують всі сили з мене, бо писати таке аж фізично важко. 
Через це я усвідомила, як не потрібно робити, а саме обіцяти дату виходу наступної частини. Більше так роботи не буду, бо все йде тоді не за планом. А тому навіть я не знаю чи вийде ця частина у цьому місяці... Хоча я стараюся, але вимагати від себе неймовірного не хочу, бо впевнена, що це відобразиться на самій книзі. А я вам хочу подарувати те, що залишить свій слід від прочитання. 
От якось так, друзі. Ну а тепер ви розказуйте, як ваші справи?))❤️