Вітаю вас, любі мої букнетівці! Сьогодні останні 2 розділи "Пода рунок для Санти"! 

Паріс:

Ніколи не думав, що хотітиму просто сидіти з дівчиною поруч. В тиші. Без слів. Без інтиму. Хоча останнього теж хочеться, і не менше. І мова зору... очі в очі... Здається, я щойно зрозумів значення слова "телепат". І, впевнений, ще багато чого зрозумію...

❄️❄️❄️❤️❄️❄️❄️❤️❄️❄️❄️❤️❄️❄️❄️

І продовження "Сніжинка на мою голову" вже за мить у ваших книжечках!

До речі! 

Розіграш книг прекрасних авторів на підтримку моєї Сніжинки зараз проводить "Книгоман". Хто бажає взяти участь Тисніть сюди!)

А вам невеличка частинка від головного героя:

-Олено? Чого так рано, щось сталося? - Я спав у вітальні. Будинок в матері хоч і великий, обладнаний всіма сучасностями, та люблю я цю кімнату, тут жевріє камін, роздаючи замість фізично відчутного тепла спокій. 

Встаю з дивана. Тримаючи смартфон плечем, накидаю на себе сорочку і натягаю штани, поки вона збуджено повідомляє, що привезла мені дитину, а я відсутній. 

Мене розбирає злість, бо вона сама вимагала щоб донька була з нею на новорічні святки. А зараз, вона мало того що не попередила мене завчасно про свій ранній візит, та ще і звинувачує, що я не вдома.

-Я у матері. Повернуся тільки завтра. Пізно ввечері. 

А я...

Обіймаю кожного і кожну! 

Тихої, мирної нічки вам, українці!❤️❄️❤️

Ваша Тая)