Вітаю!

Запрошую до новлення роману Арсена та Аліни.

✨✨✨

— То, що, поїхали? — з надією питає він.

Мені здається я від цієї пропозиції навіть дихати нормально не можу. Не знаю як бути і хочеться погодитися і страшно. А раптом він знову перевіряє мене?!

— Арсене Максимовичу, але ж це все неправильно, — нервово зволожую вуста і страшенно хвилююся. Я хочу поїхати з ним, до втрати пульсу хочу, але боюся, а якщо це справді чергова перевірка, адже чітко пам’ятаю його зауваження щодо стосунків на роботі. Не можу змовчати про це: — А як же робоча етика?

— Аліно, припиніть! — з красивою посмішкою відмахується чоловік. — Правила існують для того, аби їх порушувати... Зрештою ми зараз не в офісі.

Великими очима дивлюся на чоловіка, а він, зрушивши з місця, впевнено веде авто і продовжує:

— Я люблю дощ, і мені хочеться просто покататися нічним дощовим містом, але у вашій компанії. Ви ж не відмовите мені?

Продовження тут...

Приємного читання!