Правда завжди виходить назовні. Пам’ятайте про це, перш ніж зважитеся на брехню.
Ліза тепер розплачується за те, що не була чесною з Максом.

"Королева драми"

— Дякую, — кажу я. Через пересохле горло вдячність звучить різко, майже грубо, але батько розуміє. Приймає мій стан. Не лізе в душу.

Він стримано киває, проводжаючи мене стурбованим поглядом.

— Мені шкода, що так сталося. Повір, я б дуже хотів, аби все це виявилося неправдою.

Я знаю: батько хвилюється. Він ніколи не був схильний до телячих ніжностей — ані за характером, ані через професійну деформацію, — проте його турботу я відчував завжди. З самого дитинства.

Нічого не відповівши, я підводжуся з крісла, маючи намір піти. Перший імпульс — стрибнути в машину й рвонути до себе — здається спокусливим, та залишати цю стерву в домі я не збираюся. І бачити її теж не хочу — інакше зірвуся.

У цю мить мені гостро потрібен не вогонь, що спалює живцем, а протверезний лід, здатний заморозити кожну клітину, відповідальну за почуття. Притупити відчуття, як сильний анестетик.

У найближчому доступі є лише одне місце, де я зможу повернути необхідну рівновагу. Туди я й прямую.