Мабуть я більше пишу цей допис для себе ніж для Вас, але я відчуваю, що мушу це зробити. Мушу зізнатися. Виговориться. Можливо тоді мені стане трохи легше.
Тут на Букнеті я багато разів зустрічав дописи про любов людей до читання. Про те, як ця любов зароджувалася змалку та супроводжує і по сей день. І кожного разу, коли я читав такі дописи мені ставало соромно...
Адже я не люблю читати.
Мені, мабуть як і всім, прививали цю любов з маличку, але це зерно так і не проросло. Я читав різні формати, різні жанри, різних авторів, але так і не зміг полюбити читання. І від цього виникає дивний парадокс.
Мені подобається писати, але я не люблю читати. І це сковує. В якийс момент я відчув цей барьєр, що був породжений запитанням самому до себе: " А чи маю я право писати, якщо я не читаю?". Чи можна стати автором, не будучи читачем? І зізнаюсь з цим дуже важко. З цим постійно доводиться боротися. Це питання, наче якийсь демон, що тероризує свідомість. І якби я не намагався змусити себе полюбити читання, але ключове слово тут "змусити".
Я щиро захоплююся та поважаю людей, що люблят читання, та схоже, мій шлях до творчості дещо інша. Шлях, де читання не стало основою, ядром, що породило жагу писати.
"Я автор, що не читає" - якби смішно чи моторошно це не звучало.
Можливо комусь здасться, що я драматизую, чи це якась дурня. Але маю, що маю. Та сподіваюся, що після цього допису, я не стану для спільноти Букнету чужим.
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДумаю, цьому є кілька причин. По-перше, читання — це розмова з іншою людиною, занурення в її душу та "кухню", що не всі витримують. По-друге, ми читаємо згідно зі своїми психотравмами та парадигмами переконань.
Але це аж ніяк не заважає бути автором. Адже пишуть не лише тому, що люблять читати. Є люди, які пишуть, бо переповнені власними сенсами, історіями, що болять, і речами, які для них важливі. Вони просто готові поділитися цим із світом, і це — самодостатній шлях. А
можливо, зараз Ваш внутрішній світ настільки заповнений власними сенсами, що чужі фільтри просто не проходять цензуру
Магістр Анімарум, Дякую за таку глибоку думку. У Ваших словах я частково знайшов відповіді на деякі свої запитання. Дякую :)
Розслабтесь, я в цілому така сама) Пишу, але мало, читаю інших, але якщо типу для взаємного читання, то почитаю. Читають мене, почитаю и я того хто читає мої книги)
Артем Сахарний, Ну то таке, буває))
Я вам не вірю. ))
Куранда Валерія, Дякую Вам!!! Навзаєм :)
Для написання творів частіше за все достатньо мати джерело натхнення. Деякі надихаються творами інших, деякі мистецтвом, деякі фільмами, історією та іншим. Головне, щоб у вас було натхнення для того, щоб писати)
Можливо, ви ще не знайшли ту книгу, яка б вам сподобалася. Я хоч і люблю читати, але деякі книги дуже нудно читати. Буває, що книга написана складною мовою, тому вона складно сприймається. А буває, що читаю книгу на одному подиху, наприклад, з найбільш відомих: детективи Агати Крісті, книги Стівена Кінга. Детективи розвивають мислення, а містика та жахи викликають цікавість дізнатися, що буде далі.
Тож, бажаю вам не перейматися цим питанням та завжди мати натхнення писати книги) Кожен з нас індивідуальний)
Lilia Fox, Дякую за Вашу підтримку :)
Мабуть саме через те, що книга читається легко, Кінг та Агата Крісті стали відомими та популярними :) Взагалі, як на мене, писати детектив то колосальна праця. Тримати всю ту напругу, логіку та азарт до останнього геть не проста робота.
Ще раз дякую Вам! Натхнення та миру!
Гм, цікаве зізнання) Але гірше я про вас не думаю – зараз багато джерел інформації, окрім книги. Я ось почала писати саме тому, що дуже любила читати).Та зараз дуже прискіпливо відношуся до читання – не можу вже все поспіль читати, як колись, книга має мене дуже зацікавити – і тоді я якраз читаю повільно і вдумливо.
Dana N, Певно це професійна деформація )
Головне, щоб не вийшло, як у тому анекдоті: «Чукча не читач, Чукча — письменник».
Наталія Шепель, Важко не погодитися )
Але з іншого боку, без таких випадків, можна і не прочитати про Лондон з чудовою погодою, де завжди сонячно і люди не знають, що таке туман )
А чому ні?
Ви пишете історії які читатимуть інші.))
Еларен Веш, Так, але, на мою думку, в суспільстві сформувався образ, що людина, котра пише історії, сама читає інші історії. І коли ти розумієш, що трохи не відповідаєш такому образу, виникає неприємне відчуття.
Для мене ваш пост, як поклик до читання вашої роботи, адже вона вже має заявку на унікальність. І відверто кажучи мене підкупила Ваша чесність.
Бажаю вам успіхів і натхнення.
Alika Ost, Може це був хитрий план :) хех. Жартую.)
Щиро дякую!
«А чи маю я право писати, якщо я не читаю?» — це прям на правовому рівні десь закріплено? Вам потрібен чийсь дозвіл? Тоді тримайте мій:
ви маєте право на все, що не порушує кримінального кодексу. Плювати, як влаштовані інші – ви окрема від них особистість, єдиний у своєму роді.
А відсутність любові до читання не робить вас автоматично нездібним до письма. Ви можете бути й без того обізнаним. Сфера ваших інтересів може лежати в іншій площині. Але разом з тим ви можете виявитися людиною з гарним літературним чуттям. Що радше за все насправді так і є, бо я все ж відкрила вашого «Догмаря...» рандомно, на девʼятій частині, аби поцікавитися вашим стилем. І там все ну дуже гарно. Я ніби охолола за останні роки до фентезі, проте ваше мене дійсно зацікавило. І це не слова задля взаємного обміну любʼязностями, це дійсно так, як я відчула.
Я колись дивилася документалку, якщо не помиляюся, про Бредбері. То він теж не любив читати. Уникав впливу творчості інших авторів на власну (або ж як і ви, просто соромився цього факту, але придумав для себе вдалу відмовку). Але йому це не завадило стати автором сотень успішних книжок. Тому не сумуйте. Краще тіштеся своїй інакшості;)
Артем Сахарний, Все гаразд, я приблизно здогадуюся, що ви хотіли сказати. Я рада, якщо допомогла вам трішечки розправити крила)
Це можливий варіант. Перші книги писали люди, в яких взагалі мало що було читати)) Інше питання - чи тексти будуть конкурентноздатними. Це питання до ваших читачів. Зараз фантазію живлять фільми, відео - не тільки література. Мінус у вашому випадку - формування стилю, прийомів, яким можна навчитися у інших авторів. Знову ж таки - якщо читати лише вузьку однотипну літературу - то кількість в плані росту нічого не дає. Пишіть, якщо відчуваєте в цьому потребу, оцінювати будуть інші)
Дієз Алго, Але одне не заважає іншому :) мабуть кожен мріє про професію, що приносить не тільки гроші, а й задоволення )
Ви просто не знайшли свою книгу. Я теж не все люблю. Мені важко догодити. Але, коли знаходжу, то не відпускаю книгу, поки все не дочитаю. Ще автора дістану цікавими питаннями
MargFed, Знаєте, певно це залежить від характера. Адже існують настільки потужні тексти, після прочитання яких, не хочеться більше ніколи в житті сідати за письмо, усвідомлюючи нікчемність свого тексту в порівнянні з їх.
Ми всі різні, заспокою вас трішки, читати це набута звичка, адже ви перечитуєте те що написали?) можливо ви не знайшли ще свого автора, що зачепить затягне у вир чиєїсь історії? Чужим бути непотрібно, адже ви тут зараз, пишете , хвилюєтесь?
Неба Крайчик, Ох, мені інколи здається я скоро на пам'ять буду переказувати власні тексти через постійне перечитування та редагування.) Але, можливо, колись, я знайду того автора, що затягне мене в свої історії: )
Щиро дякую Вам за такі теплі слова!
Можливо ви просто не знайшли свій жанр, який був би вам цікавий. А можливо ви такий є і це ваша особливість. Я теж не можу читати всі книги, лише ті які подобаються. А зарубіжну літературу взагалі зі школи не люблю читати.
Артем Сахарний, ❤️❤️❤️
Я раніше теж дуже любила читати: могла прочитати 500+ сторінок за тиждень, але з роками пропало це бажання, і дуже рідко які книги мені справді подобаються. Тому, можливо, не варто перейматися — ваша книга захопить вас так, що ви не зможете відірватися. Удачі й натхнення!
Олена Мисак, Сподіваюсь, колись це таки станеться :) Дякую Вам та навзаєм!
Розумію вас. Я теж не належу до тих, хто може читати без упину до ранку. Читаю, звісно, але не з таким запалом, як деякі люди. У мене бувають періоди, коли вектор уваги змінюється: інколи більше дивлюся фільми чи серіали, інколи слухаю аудіокниги, а інколи просто настає пауза — час тиші й обдумування ідей.
Писати я почала зовсім недавно, ця ідея прийшла спонтанно. І помітила, що саме письмо допомагає не скотитися в депресію. Це чудове відчуття, коли творчість стає опорою.
У кожного автора — свої причини писати та свої цілі.
Тож писати має право кожен, хто відчуває потребу висловитися. Чи читає він багато чи мало — це не мірило таланту чи цінності. І ніхто не зобов’язаний відповідати чийомусь “ідеальному образу автора”.
Ваш шлях — тільки ваш. І саме це робить його унікальним.
Наталія Арден, Щиро вдячний за такі теплі слова. І я вас розумію. Це й справді інколи приходить хвилями.Наче потреба насититися, після чого виникає тиша. Інколи досить довга тиша.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати