Калія розкрила рота — і з її грудей, із самої глибини виру, вирвався крик, у якому змішалися лють і відчай. Голос хрипів, ламався, звучав так, ніби кричало все її тіло, вся накопичена ненависть, що нарешті прорвалася назовні. Повітря навколо здригнулося, а в її очах спалахнув божевільний фіолетовий вогонь.

Усі рефлекторно присіли — не то від сили крику, не то від страху.

Рідана панічно озирнулася і тривожно поглянула на брата, але той лише коротко моргнув, даючи зрозуміти, що поки що все під контролем.

Поки що.