Доброго вечора. ☺️ Оновлення Мрії на двох вже доступно, заходьте і дізнаєтесь, що ж там трапилося між закоханними? Чому Настя не хоче бачити Женю? І чи пробачить вона свого хлопця? 

❤️❤️❤️

Увечері, за пів години після того, як Верхоглядова пішла від мене, у двері хтось дзвонить. Виглядаю в вічко і бачу тільки квіти, дивуюсь, але відчиняю. На порозі стоїть Женя із букетом білих великоголових троянд. Перше бажання було відразу зачинити двері, але потім згадую, що обіцяла подрузі дати йому можливість пояснити. Виходжу до під'їзду і прикриваю за собою двері.

— Що тобі потрібне?

— Давай поговорімо… — простягає мені квіти.

— Про що? По-моєму і так все зрозуміло! — стою нерухомо і приймати подарунок не збираюся, незважаючи на те, що троянди просто приголомшливі.

— Настя, будь ласка!.. Я хочу все тобі пояснити.

— Для чого? Щоб знову потім зробити те саме? — продовжую обурюватись.

— У мене з нею нічого не було, правда. Мені тільки ти потрібна. Коли ж ти це зрозумієш? Вислухай мене, — бере мене за руку та притягує до себе.

— Щоб ти зараз не сказав, я тобі не повірю.

— Я дуже шкодую про те, що сталося, і зовсім не хотів тебе ображати. Вона сама полізла до мене, я навіть не чекав на це… Але я її відразу відштовхнув. Просто повір, ти мені подобаєшся. По-справжньому. Таких дівчат, як ти, я ще не зустрічав. Ти пробачиш мені?

— Думаєш, що таке можна пробачити? — мало не плачучи, цікавлюся.

— Можна, — тихо шепоче, підходячи ближче. Відходити мені нікуди, я й так притиснута до дверей. — Мене можна пробачити.

— Чому?

— Дай мені час і я доведу, що не такий, яким ти мене бачиш. Чого саме ти боїшся?

— Помилитися. Боюся, що знову страждатиму. Я цього не хочу.

— Усі помиляються. Якщо всього боятися, краще сидіти вдома і нікуди не виходити. Життя — це низка спроб і помилок. Якось наступивши на граблі, ти обходитимеш цю дорогу, але не знаєш, що опиниться на іншій. А там може виявитися глухий кут, з якого не зможеш вибратися. Завдяки своїм помилкам ти заробляєш досвід. Не помиляється лише той, хто не пробував.

— Гарно кажеш, — розтягую губи в посмішці.

— Невже страх помилитися такий великий, що через нього ти пропустиш справжнє щастя? — вимовляє м'яко, немов гель для душу, що лагідно обгортає.