Мої любі, історію Домініка і Віти завершено. Це був довгий і непростий шлях, який ми з вами та героями пройшли разом. Щиро дякую за підтримку та хороші слова. Я переконана, що ця історія залишить свій слід у ваших серцях, а віра в справжнє кохання стане сильнішою. Бо, якщо Віта змогла закохати в себе Домініка, отже, в цьому світі можливо все)))

Жорстокі ігри. Домінік

Уривок з епілогу

Амелія сміється у дворі. Мій син чи донечка тримається за мої пальці, роблячи перші кроки. Віта фотографує цей момент, а потім ховає обличчя в мою шию, бо я знову називаю її "колючкою".

І я знаю – все, що було раніше: кулі, зради, кров, темні вулиці, страх втратити…

Усе це було дорогою до того, щоб нарешті зрозуміти головне:

Я живу не заради минулого. Я живу заради майбутнього, яке тримаю у своїх руках. За свою сім’ю. За тих, хто дав мені право бути щасливим.

І якщо колись світ спробує знову забрати в мене це щастя… Він не встигне навіть торкнутися дверей нашого дому. Бо тепер я знаю, що таке любов. Знаю, що таке – мати майбутнє.

І знаю, що мої діти – а також жінка, яка показала мені світло – це все, заради чого я народився вдруге.

Обіймаю вас і люблю

Ваша Уляна Пас