Я тут нещодавно)
І мені трохи страшно публікуватись.
Бо замість мільйонерів, принців і «він її покохав з першого погляду»
я приперла сюди… свого діда.

Звичайного. Українського.
З Жигулем, капронками, дивними геніальними рішеннями
і філософією, яка інколи бʼє глибше за всі мотиваційні книжки разом.

Я потихеньку збираю книгу коротких історій про нього.
Смішних. Абсурдних. Місцями болючих.
Але дуже живих.
Без прикрас. Без героїв. З людьми — такими, як вони є.

Якщо вам:
— хочеться посміятись крізь сльози,
— або ви втомились від «ідеальних» історій,
— або вам просто сумно і ви шукаєте щось тепле —

тоооо... забігайте до мене почитати)))

Я дуже потребую зараз:
? живих коментарів
❤️ відгуків
? критики)

Може, мій дід комусь нагадає свого.
А може — просто стане ще одним теплим образом у вашому дні.