Вітаю, любі!!

Запрошую до нового розділу роману "Принцеса мого коханого шефа".

✨✨✨

— Аліно, — перебиває мене батько дитини. — Вибачте, але я не можу розірватися. У мене дуже багато справ, і я не впевнений, що мені вдасться їх завершити сьогодні, — він важко зітхає й, перевівши погляд у вікно, зізнається: — Мені шкода малу, але я не можу покинути роботу, бо до завтра її назбирається іще більше. І тоді мені доведеться не спати добами, аби наздогнати все.

Я мить вагаюся, а тоді випалюю те, що не можу стримати:

— Арсене Максимовичу, давайте я залишуся з Леєю, а кур’єр хай привезе мені ноутбук — і я працюватиму тут...

Вернер переводить погляд від вікна і пильно дивиться на мене. Не знаю, що означає цей погляд, але він надто заклопотаний. Можливо, я зробила дурість, запропонувавши цю ідею, але моє серце щемить. Шкода малу, яка знову залишатиметься наодинці, бо медсестра лише виконує свою роботу. А дитині зараз потрібна любов та ласка.

Не впевнена, що Вернер погодиться на мою пропозицію. Але якщо навіть ні, я приїду до малої після роботи.

З шаленим стукотом серця чекаю відповіді цього чоловіка, наче вироку...

Книга тут...

Приємного читання!