Друзі, нова глава вже чекаж на вас!

До речі, в ній я заховала промокод на іншу мою книгу. 

Приємного читання!

Уривок: 

Я вистрибую з машини, навіть не зачинивши дверцята. Вони лишаються відчиненими, двигун тихо бурчить, але мені байдуже. Ноги ковзають по льоду, я ледь не падаю, вчепившись рукою в чиюсь куртку, бурмочу вибачення — і знову біжу.

— Обережно! — кричить хтось услід.

Я не обережна.
Я поспішаю.

Під ногами слизько, асфальт блищить, мов залитий склом. Я бачу карету швидкої — світло з її розчахнутої пащі різко б’є по очах. Дверцята прочинені. Усередині метушаться люди в темно-червоних куртках. Чую уривки фраз, які не складаються в сенс.

— …тиск падає…
— …швидше, будь ласка…
— …обережно, перелом…

— Пропустіть! — мій голос виходить надто високим, майже чужим. — Пропустіть, будь ласка!

Хтось намагається мене зупинити, але я вириваюся. Серце калатає так, ніби зараз вискочить із грудей. Я підбігаю ближче — і в цей момент бачу його.

Білий покрив зсунувся рівно настільки, щоб оголити обличчя.

Сиве волосся, розпатлане й мокре. Знайомий високий лоб. Риси, які я знаю напам’ять , упізнаю навіть у напівтемряві, навіть перекреслені кров’ю й брудом.

— Тату… — з мене виривається ледве чутно.