Рецензія на «фенікс» Бін Ді (террі Норд)

 «Фенікс». Відверто кажучи, я не прихильник фентезі, але сама іідея просто чудова. Фенікс, для якого дар переродження — це не стільки благословення, скільки тягар минулих життів, злочинів та таємниць, як на мене цікавий момент. Історія з перших сторінок затягує у вир інтриг, де головний герой намагається розібратися, хто він і що накоїв у минулому, а всі нитки ведуть до загадкових королівських нащадків.

Дуже сподобався сам Фелікс — він не типовий ідеальний герой, а складна особистість з темним минулим, що робить його живим та справжнім. Його стосунки з Сін, описані як щось світле та чисте, створюють неймовірний контраст з похмурою та тривожною атмосферою розслідувань та спогадів. До речі мені було трохи забагато флешбеків і снів, але це суто моє враження. А от сам світ прописаний настільки детально, з усією цією ієрархією, аристократією та правилами, що в нього справді віриш.

Сюжет розвивається динамічно, постійно підкидаючи нові загадки, що змушує читати главу за главою, не зупиняючись. Звісно, трапляються дрібні одруківки, але вони зовсім не псують загального враження від занурення в історію.

Якщо підсумувати плюси: це захоплива суміш фентезі, детективу та драми з чудовою атмосферою і детально продуманим ЛОР-ом. Однозначно рекомендую всім, хто любить історії про міфічних істот та складних персонажів. Про мінуси написав вище.