Привіт! 

Уже за два дні, у середу, я стартую з новою історією. Трохи переживаю, була перерва, тому сподіваюся на підтримку від вас!

Історія зав'язана на фіктивності стосунків. Сподіваюся, що вам буде цікаво.

—Тримай спину прямо і не здумай комусь нагрубити з тих людей, — вказує на чоловіків, до кого ми підходимо. 

Мені не подобається тут. Я відчуваю приховану агресію від усіх цих людей, вони посміхаються в очі, але за спиною обговорюють кожного.  

—Вітаю вас, Валентине Федоровичу, — батько тягне до сивочолого чоловіка руку. — Дякую за запрошення. Знайомтеся, це моя донька. Марта. 

Підштовхує мене ближче до нього. Вітаюся, приязно посміхаюся.  

—І вам доброго вечора, — цей Валентин тягнеться до моєї руки. Вкладаю.  

Тримає міцніше, ніж це потрібно. Його долоня велика, волога, хочеться висмикнути, насилу стримую себе. Відпускає. Непомітно обтираю об тканину сукні. Мені тут незатишно.  

—Яка гарна у вас дочка, — дивиться мені прямісінько в очі цей здоровий і непривабливий чоловік. 

Його очі бігають й блищать. І таке враження, що він має на мене плани. 

А щоб ви не сумували, поки я готуюся до новинки, то запрошую у свою "Зведену заразу", раптом не читали. Також залітайте до мене в інстаграм, там мене більше і ловіть фоточку від Майської.

Майчата, пошуміть тут трохи))