"...Вона сиділа за робочим столом, закинувши ноги в чорних скінні і коротких рудих уггі на висувну панель для клавіатури. Жувала трохи причерствілий хліб “Дарницький” з сиром “Звенигородським”, яким замінила обід. Накидувала в дешевому блокнотику з “Аврори”, що подарував їй Тьома на День мами, оголошення. Клітинка а-ля Барберрі на обкладинці блокнота надихала на такі ж убогі а-ля захоплюючі тексти. 

"Привіт. Мене звуть Анастасія. Мені 31, я живу в прекрасному місті Києві, працюю організатором весільних свят, але власної родини у мене наразі немає і я щиро сподіваюся..."

Вчора ви дізнались трішки більше про Валерію. Сьогодні мікрофон у Насті.

І мені дуже, дуже цікаво, чия історія захопить вас більше, любі читачі.

А ще мене цікавить, як ви хотіли б бачити оновлення:

- частіше, невеличкими розділами, бо я знаю, що багато хто читає по дорозі на роботу або навіть у черзі, і тоді невеликий фрагмент зручніше, вистачає якраз на один прочит

- або раз на тиждень, наприклад, і одразу великий розділ, щоб залягти під кофдрою і читати, читати, читати...

Написано вже досить багато, тому можна і так, і так Все зха вашим бажанням. Отже, чекаю в коментарях і до наступного разу!

З любовʼю, Єва