За мною бадьоро чимчикувала валіза! Тонкі пазуристі лапки спритно перебирали по доріжці, кришка була ледь прочинена, з пащі звисав язик, а очиська не зводили з мене погляду. Ну чисто тобі пес, який щойно приніс

— Але я не хочу тебе відпускати, — продовжив Скай. — Хочу дати тобі можливість залишитися. Щоб ти була тут. У цьому палаці. Зі мною, Аделі. Кидай ножі, змагайся з моїми гвардійцями. Та до біса — навіть зі мною! Я

– Геть з дороги! – роздратовано кинув принц, дивлячись на мого нареченого. А у мене навіть долоні спітніли від хвилювання. Я так боялася за Роберта, що тіло почало тремтіти. – Що вам потрібно, принце? – процідив

Ура ! В мене 200 підписників! Дякую!

Вона просто хотіла повернутися додому. Натомість опинилася в Чорних Скеля́х, встигла поставити на вуха місцеву гвардію, нажити ворогів при дворі й довести до сказу чоловіка, якого тут боялися майже всі. Хаген – правитель