Новини від S.T.A.L.K.E.R. Ua.

Для шанувальників всесвіту СТАЛКЕР невеличкій уривок.

Валера був без свідомості всього кілька секунд. Він прийшов до тями, від того, що хтось йому в обличчя хлюпнув води. Приглушеним відлунням звідкись здалеку долинали чужі голоси. Злегка відкривши повіки, хлопець побачив над собою невиразні обриси людини. Спробувавши поворухнутися, він виявив, що у нього зв'язані за спиною руки. Дуже боліла шия. Ледь чутно застогнавши, сталкер повністю відкрив очі.

 - О, уже прокинувся, - вишкірився в подобі посмішки, жовтолиций бандит, - Ну, привіт пацан.

Скосивши в сторону очі, Валера побачив другого, молодшого, що обшукував його рюкзак.

 - Трясця! Їжа, набої, якісь залізяки! А де хабар? - розчаровано запитав той.

 - Авжеж, не пощастило, - підтвердив жовтолиций, - Що будемо робити? Виходить дарма ми його майже цілу годину пасли?

І тільки зараз Валера побачив електричний шокер в його руках.

 «Так ось вони ніж мене вирубали!» - Здогадався сталкер.

 - Давай-но відведемо його на базу, нехай у старших голови болять, - запропонував молодий, - Якщо у нього є товариші – то заплатять викуп.

 - Гей, бовдур! У тебе є заможні товариші? - запитав жовтолиций, несильно піддавши хлопця в бік чоботом.

 - Ще й які! - посміхнувся сталкер.

Бандити допомогли йому встати на ноги, і повели до себе на базу. Через годину, вони, пройшовши іржаві залізні ворота, увійшли у внутрішній двір комбікормового заводу. Там, біля висячого над догораючим багаттям котлом зібралося зо два десятки їх товаришів котрі готувалися пообідати. Майже все, що залишилося від колись численного угруповання грізного Монгола. Скориставшись відсутністю дощу, більшість членів банди коротали час на свіжому повітрі, розважаючись грою в карти та нарди. Побачивши трійцю, вони припинили свої заняття з цікавістю дивились на бранця.

 - Ось взяли! Сновигав в руїнах котельні, - гордо заявив жовтолиций.

Монгол з Турком здивовано перезирнулись, і від несподіванки на мить втратили дар мови.

 - Трясця вам бовдури! Ви кого притягли безмозкі баклани?! – першим прийшовши до тями, роздратовано вигукнув медик.

 - Як кого? - перепитав молодий, в подиві дивлячись на бранця, що єхидно посміхався.

 - Втрачаєш хватку синку, - вишкірившись в приязній усмішці, сказав пахан, - Нумо зніми свою клоунський перуку Фартовий! У ній ти більше на відомого співака нетрадиційної орієнтації схожий.

 - Як?! Той самий Фартовий?! - розгублено промимрив жовтолиций.

 - І я радий тебе бачити в доброму здоров'ї, Монгол, - широко посміхаючись, відповів Валера, - То мене сьогодні розв'яжуть або як?

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Анна Лінн
07.12.2025, 12:11:36

Імена які знайомі =))

Анна Лінн, Ваша правда. Це продовження 128-го.

avatar
Світлана Бонд
07.12.2025, 11:58:14

Вау скільки у вас всього цікавого на сторінці❤️
Оце нагадали… бо я з цими своїми книжками ніяк Сталкер 2 не пройду

Світлана Бонд, головне не гарячкуйте, не поспішайте, отримуйте задоволення від кожної локації. на мій погляд "Сталкер" це філософія....

Інші блоги
Челендж 7/7: Тиждень 6 та історія про вибір
Привіт, моє любе читацьке товариство та креативні колеги-автори! Минає вже шість тижнів нашого марафону, і наш челендж 7/7 продовжує дивувати нас самих. Після побутових апокаліпсисів та затишних іронічних історій пропоную
Робін. Сказано - зроблено
"О, а хлопець як тримається?" - такими були перші слова Стівена, коли він побачив на екрані майбутнього розвідника. Це було в першій книзі "Заповіт Везунчиків" https://booknet.ua/reader/zapovt-vezunchikv-b447926?c=4973084&p=2 коли екіпаж
І знову бууу челендж
Ну що, готові до чергової порції містики? Цього тижня потішу вас ще однією історією, адже хочу наздогнати челендж і встигнути завершити весь цикл вчасно. Тож представляю вам шосте оповідання із циклу «П'ЯТИЙ
Спортсмен, інтелектуал та білявка…
Оновлення «Квартири поверхом ліворуч» завтра о 3:00. Завіса (не плутати з жовтою ширмочкою від потойбіччя) привідкриється. Гарр-розумничок, дещо розкопав. А я, здається, вже починаю бачити світло в кінці тунелю під
Вечірня Дзенографія, ч.5
Раночку, хлопчики й дівчатка - це знову... ну, ви зрозуміли, хто саме) – Ти Дзен, – він радше стверджував, ніж питав. – Ні, шановний, ви помилились, – я рішуче замотав макітрою. – Мене звуть Гюго, Віктор Гюго.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше