Для шанувальників всесвіту СТАЛКЕР невеличкій уривок.

Валера був без свідомості всього кілька секунд. Він прийшов до тями, від того, що хтось йому в обличчя хлюпнув води. Приглушеним відлунням звідкись здалеку долинали чужі голоси. Злегка відкривши повіки, хлопець побачив над собою невиразні обриси людини. Спробувавши поворухнутися, він виявив, що у нього зв'язані за спиною руки. Дуже боліла шия. Ледь чутно застогнавши, сталкер повністю відкрив очі.

 - О, уже прокинувся, - вишкірився в подобі посмішки, жовтолиций бандит, - Ну, привіт пацан.

Скосивши в сторону очі, Валера побачив другого, молодшого, що обшукував його рюкзак.

 - Трясця! Їжа, набої, якісь залізяки! А де хабар? - розчаровано запитав той.

 - Авжеж, не пощастило, - підтвердив жовтолиций, - Що будемо робити? Виходить дарма ми його майже цілу годину пасли?

І тільки зараз Валера побачив електричний шокер в його руках.

 «Так ось вони ніж мене вирубали!» - Здогадався сталкер.

 - Давай-но відведемо його на базу, нехай у старших голови болять, - запропонував молодий, - Якщо у нього є товариші – то заплатять викуп.

 - Гей, бовдур! У тебе є заможні товариші? - запитав жовтолиций, несильно піддавши хлопця в бік чоботом.

 - Ще й які! - посміхнувся сталкер.

Бандити допомогли йому встати на ноги, і повели до себе на базу. Через годину, вони, пройшовши іржаві залізні ворота, увійшли у внутрішній двір комбікормового заводу. Там, біля висячого над догораючим багаттям котлом зібралося зо два десятки їх товаришів котрі готувалися пообідати. Майже все, що залишилося від колись численного угруповання грізного Монгола. Скориставшись відсутністю дощу, більшість членів банди коротали час на свіжому повітрі, розважаючись грою в карти та нарди. Побачивши трійцю, вони припинили свої заняття з цікавістю дивились на бранця.

 - Ось взяли! Сновигав в руїнах котельні, - гордо заявив жовтолиций.

Монгол з Турком здивовано перезирнулись, і від несподіванки на мить втратили дар мови.

 - Трясця вам бовдури! Ви кого притягли безмозкі баклани?! – першим прийшовши до тями, роздратовано вигукнув медик.

 - Як кого? - перепитав молодий, в подиві дивлячись на бранця, що єхидно посміхався.

 - Втрачаєш хватку синку, - вишкірившись в приязній усмішці, сказав пахан, - Нумо зніми свою клоунський перуку Фартовий! У ній ти більше на відомого співака нетрадиційної орієнтації схожий.

 - Як?! Той самий Фартовий?! - розгублено промимрив жовтолиций.

 - І я радий тебе бачити в доброму здоров'ї, Монгол, - широко посміхаючись, відповів Валера, - То мене сьогодні розв'яжуть або як?