Я навіть не помітила, як мені під час написання зовсім іншої за жанром і стилем книги прийшла ідея про цю: темну, моторошну, лякаючу історію маркізи Аурелії де Вільє.

Вона думає, що батько просто таємно малює, що це лише його нічні захоплення, хоча і дивні, але чи справді усе так просто? Чи справді він лише малює?

Може усе зовсім навпаки і вночі відбувається щось жорстоке і криваве, те, чого вона знати не повинна? Тому що в інакшому випадку наступною жертвою буде... ВОНА.

Аурелія живе у лігві демона... Під його будинком, у камʼяних стінах, по яких повільними струмочками стікає крижана вода, за ґратамит сидять бідні люди, яких ось-ось має принести в жертву ляльковод для поповнення своєї дивної колекції. Він професіональний вбивця, робить усе повільно, відточено й, на подив, спокійно, ніби мʼясник, що роздирає тушку тваринки для супу.

_________________________________________________

Я вже багатьом розповіла сам сюжет цієї книги (знаючи, що вони ніколи не почнуть її читати через те, що вона надто страшна для них) і всі зацінили. Сусіди тепер мене бояться, а чоловік кліпає очима... Мамі я досі боюсь розповідати і тим більше давати в руки читати її. 

Чат gpt відмовився мені допомагати через надто жорстокі сцени, АЛЕ відмітив, що написання трилерів і жахів - це талант. 

Я талановитаааааааа... 

Сподіваюсь ви будете жахатися від описаних сцен, як і він, але з цікавістю продовжувати читати мою книгу!!!! ЦЬОМ ❤️

Спадкоємиця темряви