Що сталось з "Я писала про лиходія"

Про “Я писала про лиходія, але не планувала в нього закохатись!”

 

Друзі, хочу трішки пояснити, чому в цієї історії так давно не було оновлень.

 

З книгами інколи стається дивне: ти ніби вже тримаєш у руках клубок, а потім розумієш, що кілька ниток переплелися не так, як треба. Саме так сталося з «Я писала про лиходія, але не планувала в нього закохатись!». У мене є запас нових розділів, сюжет уже майже на фінішній прямій, але під час роботи я побачила, що деякі лінії потребують серйозного доопрацювання.

 

Тому зараз я не просто “пишу продовження”, а перередаговую глави: підкручую емоції, логіку подій, мотивацію героїв, щоб фінал був цілісним і сильним, а не “якось дописаним, аби було”. Саме через це оновлень давно не було — я не хочу викладати сирий текст тільки заради того, щоб “щось виходило”.

 

Добра новина в тому, що історія вже близько до завершення. Як тільки я впораюся з основною редакцією, розділи знову почнуть виходити, і ми разом дійдемо до фіналу, який ця книга заслуговує.

 

Дякую всім, хто чекає, не відписується й продовжує любити цю історію й її героїв. Ваша терплячість і підтримка для мене дуже багато значать. Обіцяю: ми обов’язково поставимо крапку в цій історії — і вона буде гарячою ❤️

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Анна Стоун
05.12.2025, 12:27:04

❤️❤️❤️

Інші блоги
Про критику .
Світ повний людей, але не кожен із них готовий до діалогу. Ми часто робимо помилку, вважаючи, що істина потрібна всім без винятку. Насправді ж більшість шукає не світла знань, а дзеркала, яке б підтвердило їхню бездоганність.
Критика і кому вона тре?
Ось я тут побачила декілька вумних блогів про критику, про те, що є автори які її не сприймають, що хочуть чути лише хороше ( ну так, хто ж не хоче?). І там був коментар однієї авторки( ім'я не скажу). Але панянка дуже висловлювалася
Фенікс не просить дозволу
Відродження — це коли ти більше не боїшся згоріти. Бо знаєш: попіл — це не кінець, це ґрунт для сили. Тебе ламали, знецінювали, залишали — але вогонь усередині виявився сильнішим за руйнування. Фенікс не питає,
Смарагдова пташка
Вітаю вас, мої читачі. Чи ще пам’ятаєте незавершену історію Аміри-Сеймарін і ту кляту арку, що досі не дає спокою ні героям, ні читачам, ні мені? Можу нарешті повідомити: робота над заключною частиною «Смарагдової
Говорити словами через рот іноді корисно
Принаймні до цієї думки нарешті дойшли Кішечка і Денис — Ти хочеш ще потримати інтригу, чи все ж відповіси на мої запитання? — тон Дениса був напружений. Зиркнула на нього, помітила, що хлопець нервово вертить
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше