Хочу поділитися з вами новиною. Рівно місяць тому, 4 листопада, я перестала бути просто читачем цієї платформи, а стала автором. Це ніби день народження Кіри Нолан. Я наважилася й опублікувала свій перший твір.

І цей місяць виявився таким насиченим, що досі важко повірити, що все це сталося зі мною. Дякую всім, хто підтримав мене. Особлива подяка Лані Рей і Крісті Ко — саме вони першими написали теплі слова, розбивши всі мої страхи про Букнет і те, яким може бути шлях автора.

Були моменти радості, коли я побачила своє ім’я серед фіналістів конкурсу "Тіні листопада". Були й сумніви, коли відкривала статистику й не бачила прочитань. Я питала себе: чи потрібно це комусь? Чи не дарма я почала? Але я відсовувала сумніви й продовжувала писати. І зараз розумію: це моя маленька, але справжня перемога.

За цей місяць я написала стільки коментарів, що якщо скласти всі, які я залишала за все життя то їх було б значно менше. Я перестала боятися висловлювати свої думки. Раніше страх постійно шепотів: “Тебе не зрозуміють. Кому цікава твоя думка?”. І, мабуть, найбільша моя перемога за цей місяць — я нарешті навчилася не слухати цей голос.

А ще в мене 58 підписників, і 4 постійні читачі.

Місяць — це ніби небагато. Але він приніс мені стільки хорошого. Тут я відчула себе частиною великої родини авторів Букнет, які, якщо потрібно, стануть горою один за одного. І це неймовірно надихає. Попереду ще багато нових місяців і планів. А я й далі писатиму, намагаючись, щоб кожен новий розділ був кращим за попередній.