Що має статися, коли чоловік бачить твою суть, а ти відчуваєш його дотик, як пожежу? Чи можна втекти від неминучості, коли вона дивиться на тебе чорними очима?

Дізнайтеся, що готує Джеймс для Вероніки завтра. Нова глава вже завтра! 

— Ти все спланував, — я зупинилася біля пасажирських дверей. — Усе. З самого початку. — Спланував що саме? — він тримав руку на ручці двері машини, але не відчиняв. Стояв, нависаючи наді мною; у світлі ліхтаря його очі були чорними. — Книгу. Портрет. Завтра. — Можливо, — він знизав плечима. — А можливо, я просто хочу, щоб між нами сталося те, що має статися.  — І що, на твою думку, має статися? Він раптом нахилився вперед, підійшовши неприпустимо близько. Його рука ковзнула по моїй шиї, кожен нерв у моєму тілі спалахнув. Великий палець обвів лінію підборіддя, зупинився біля куточка губ. — Хіба ти не відчуваєш? Те, що між нами. Цю... — він зробив паузу, шукаючи слово, — неминучість.