Ось трішки цитат: 

— За твої витівки, Марі. — Я бачу, як він включає свій гаджет і йому один за одним починають надходити повідомлення. — Ось. І що мені з цим робити? — Дивлюся, як на екрані зʼявляються десятки повідомлень від дівчат. Це не просто «Привіт, як справи?» чи «Можна з тобою познайомитися?». Вони цілком серйозно скидають йому свої фотки й пропонують зустрітися у них вдома. У мене аж щоки спалахують від ревнощів. На емоціях я одним кліком видаляю додаток, обіцяючи собі, що більше не підпишуся на подібну авантюру. Ніколи!

— Більше нічого не доведеться. Якого біса ти взагалі скачав той додаток? — Ця ідея була спонтанна. Я побачила застосунок і вирішила удосконалити свій план. Насправді ж це було імпульсивне рішення, прийняте внаслідок ревнощів. Стільки років я намагалася привернути його увагу, а він сліпо шукав знайомств де-інде, вдаючи, що мене немає. 

— Від нудьги, — відповідає той, знизуючи плечима. — Хіба у тебе ніколи не було моментів, коли тобі ставало нудно і ти вирішувала якось урізноманітнити свій вечір? Невеличка пригода без жодних обовʼязків та продовжень. — Він говорить про це так невимушено, неначе переспати з кимось — це те саме, що випити чашку кави. 

А ця моя улюблена)))

Моє особисте життя було схоже на Чупакабру. Його не існувало, але всі в нього вірили, особливо моя мати, яка вже написала список родичів, яких треба покликати на весілля...

Запрошую вас до прочитання мого роману "Вороги кохання".