Вітаю! Натхнення поки мене наповнює і тому до вашої уваги новий розділ 5. Самотня ягода.

Я встала й оглянула себе в дзеркалі. У цій білосніжній сукні, з розпущеним волоссям і палаючим поглядом, я виглядала чужою сама собі. Всередині знову прокинулося це кляте хвилювання. Напруга зростала з кожною секундою,

— Ти… сьогодні рано, — видушила я, судомно намагаючись щільніше запахнутися полою сорочки однією рукою, розв’язавши вузол на талії. Тарас повільно зліз із байка. Його кроки по гравію звучали неквапливо, але

Вітання усім✨ Схоже, події у Спадкоємиці крізь час не можу стримати навіть я, ваша покірна авторка. Вчора оновлення замість звичної 6:00 вийшло о 7:15, воно було, але було заплановано на інший день через те, що я додала опівночі.

– Таніель дір Саран? – пролунав владний чоловічий голос в комунікаторі. Це миттю змусило насторожитися, і я різко сіла на ліжку – сон остаточно розвіявся. – Хто це? – глухо запитала я, охоплена тривожними