Чи буває зрада без вигоди?

Запрошую до моєї новинки Світло його кохання 
Завтра вийде десятий розділ, а події розгортаються доволі серйозні: 

— Вони вже внизу, — прошепотіла Марина, і цей шепіт був холодним вісником неминучої катастрофи.

І тоді вона подивилася на мене. Прямо. Без звичної маски, без фальшивої посмішки. І в її очах я побачила те, чого боялася найбільше – справжній, безвихідний жаль. Жаль, не за те, що мені зробила, а за те, що мусила зробити. Ніби вона вже поховала нашу дружбу, розуміючи, що за мить усе розвалиться назавжди. Це був погляд зради.

Вона зробила крок до мене, її низька фігура здавалася ще приземленішою від тягаря невидимої провини. Губи ворухнулися.

— Лілі... — почала було, і я майже почула несказане «пробач». Це пробач, яке вже нічого не могло змінити.

Але в двері постукали. Різко. Владно. Наче постріл у тиші.

Марина здригнулася, наче від удару струмом, і кинулася відчиняти, залишаючи мене сидіти на ліжку, відчуваючи, як серце стискається в крижаний кулак, передчуваючи, що наступні хвилини змінять усе. Якої б не була змова, тепер вона відкриється.