Ось! Саме та мить! Саме зараз він відчує, мій біль. Тепер я можу не приховувати своєї ненависті до нього. Але він мені ще треба.

• Більше п’яти років,  - сказала я і опустилася до нього, - кожен день він бив мене. Коли були сильні сінці, я лікувалася вдома, а коли ти будував щось нове -  він мене бив сильно. І тоді Сміт, я потрапляла до лікарні.
• Вибач мене – в його голосі я відчула справжній біль. Так можливо він зі мною інший, але саме зараз ця  розмова, зробить свою справу. Сміт ніколи не пробачить моєму батькові.
• Пробачити? – треба бути розумною.
• Чому я не знав? – його докори сумління відчувалися навіть у подиху.
• Я тебе не виню. Ти не знав, що все так – сказала я, наче розуміла його не причетність.
• Завтра я його вб’ю – сказав Нік стоячи на коліна.