Почала викладати новинку з атмосферою зими та новорічних свят.

Багато розповідати в блогах не вмію, тому просто покажу.

Читати тут: https://booknet.ua/book/krizhan-superechki-b445606

– А якби на моєму місці був хтось інший? Упевнений, ти б охочіше прийняла його ідею. Ти просто любиш мене дратувати.

– Ні, – Аня ступила ще пів кроку назад.

– Так, – я все наближався. – Це одне з твоїх хобі. І моїх теж, не буду приховувати. Але не весь же час нам із тобою сваритися, – я заправив пасмо її волосся за вухо й побачив у її очах паніку.

– Ти стоїш занадто близько, – прошепотіла вона.

– Тобі щось не подобається? – посміхнувся я і, здається, чув її збите дихання. Невже хвилюється? Вона боїться залишатися зі мною наодинці? Цікаво.

– Розмови, суперечки вічні, ти, – Аня різко підняла на мене очі й відштовхнула долонями. Обійшла мене й опинилася біля дверей.

Я посміхнувся від її різкої сміливості. Передам шоколадку тому, хто нас тут замкнув. Пара хвилин із нею наодинці видалася такою насиченою. Я вже не розумів, що й думати, але повітря в приміщенні іскрилося, у мене голова запаморочилася від її близькості. Здається, я вже божеволію.