Всьому у цьому світі настає свій час. І лиш слова залишаться безсмертними. 

З цими думками я написала один із своїх віршів. Якщо життя таке швидкоплинне, то чому ми його витрачаємо на безглузді речі? Чому ми даремно марнуємо свій час? Чому ми так залежимо від думки інших? Чому нам просто не бути собою? 

Кілька рядків із вірша я навела нижче:

А завтра може й не настати

І що зробив ти до цього?

Чому у пам’яті лишився,

Мов закам’янілий пелюсток?

Збірку поезій "Емоції за призмою душі" можна знайти за посиланням:

https://booknet.ua/book/emoc-za-prizmoyu-dush-b445599