Це уривок, який я не включив, до свого роману з альтернативної історії "Тільки одна людина". Але вирішив його оприлюднити.

6 серпня 1947,

06:45, 90 км від Хіросіми, РЛС «Freya» виявляє одиночний B-29 (розвідник погоди) на відстані 180 км від узбережжя.

Оператор радара одразу доповідає:

— Одиночна ціль. Курс на Хіросіму. Висота 9500 метрів.

Генерал Сато (по радіо до авіагрупи Хіросіми):

— Підняти дві пари. P-51 і Me-262. Перехопити НАД МОРЕМ. Не пускати до узбережжя.

06:50 – Перехоплення розвідника погоди

Два P-51 Mustang піднімаються з авіабази. Пілот капітан Ямада бачить B-29 на горизонті. Самотній. Беззахисний. Він виходить на перехоплення. Дві довгі черги з німецьких MG 151/20. B-29 загоряється. Падає в океан.

Ямада по радіо:

— Розвідник знищено. Над морем. За 150 км від узбережжя.

Сато:

— Добре. Повертайтеся на базу. Але залишайтеся напоготові. Якщо розвідник не повернеться, вони можуть відкласти місію. Або...

Він робить паузу:

— ...або ризикнуть і пошлють основну групу сліпо.

07:30 – Основна група (Enola Gay + 2 супроводжуючі). Полковник Тіббетс не знає, що розвідник погоди збито. Радіомовчання – стандартна процедура. Він вважає, що все йде за планом. Enola Gay летить курсом на Хіросіму. До цілі – 120 км.

Раптом:

— Полковнику! Радар виявляє цілі! Швидкість 870 км/год!

Тіббетс:

— ЩО!? Звідки!?

Він озирається. Ще далеко від узбережжя. Порожнє море внизу. Два Me-262 заходять з боку сонця.

07:32 – Атака (за 100 км від Хіросіми, над морем). Перший Me-262 відкриває вогонь. 30-мм снаряди влучають у лівий двигун.

Тіббетс:

— СКИДАЙТЕ БОМБУ! ЗАРАЗ!

Бомбардир:

— Сер, під нами ОКЕАН! Бомба потоне!

Тіббетс:

— МЕНІ БАЙДУЖЕ! СКИДАЙТЕ!

Другий Me-262 атакує. Правий двигун вибухає. Літак перекидається.

— КАТАПУЛЬТУВАТИСЯ! ВСІМ!

Enola Gay падає. «Малюк» все ще в бомбовому відсіку. Літак врізається в океан. Вибух (звичайний, не атомний). «Малюк» тоне на глибину 2000+ метрів.

Тіббетс у полоні (10 серпня 1947)

Тіббетс сидить у камері. Ліве плече в гіпсі. Душа – в руїнах.

«Я провалив найважливішу місію у світі. Тепер війна триватиме роками. Мільйони помруть.»

Двері відчиняються. Входить Маріка Накада.

— Полковнику Тіббетс, у мене новина.

Тіббетс дивиться на неї байдуже. Що вона може сказати?

Маріка:

— Війна закінчилася.

Тіббетс:

— ...що?

Маріка:

— Адмірал Куросава і президент Німіц підписали угоду про припинення вогню. Японія виводить війська з окупованих територій. США скасовують операцію «Downfall». Імператор залишається при владі. Через місяць – офіційний мирний договір.

Тіббетс мовчить. Довго. Потім тихо:

— Як?

Маріка:

— Тому що обидві сторони зрозуміли: продовжувати війну – самогубство. Ваш президент побачив, що японська ППО сильна. Він зрозумів, що атомна зброя не спрацює. А вторгнення коштуватиме мільйон життів.

Вона робить паузу:

— Адмірал Куросава запропонував альтернативу: мир. Без капітуляції. Без вторгнення. Без атомних бомб. Німіц погодився.

Тіббетс:

— Значить... я провалив місію. Але війна все одно закінчилася.

Маріка:

— Так. І сотні тисяч мешканців Хіросіми живі. І ви живі.

Тіббетс закриває очі. Раптом він відчуває не провал. А полегшення.

«Я не став масовим вбивцею. Місто живе. Війна закінчилася. Може, це і є найкраща кінцівка».

Овальний кабінет. Президент Німіц підписує мирний договір. Поряд – генерал Кертіс Лемей. Його обличчя – кам'яне.

Лемей:

— Пане президенте, ми могли б продовжити бомбардування. Зламати їхню волю.

Німіц піднімає погляд:

— За яку ціну, генерале? Ми втратили 120 бомбардувальників B-29 за місяць. Японці збили Enola Gay з атомною бомбою ЗА СТО КІЛОМЕТРІВ від цілі. Їхня ППО – найсильніша у світі.

Він кладе ручку:

— Якщо ми вторгнемося, загине 150,000 американців. І мільйони японців. Заради чого? Заради приниження ворога?

Лемей мовчить.

Німіц:

— Генерале, війна – це не про перемогу будь-якою ціною. Війна – про досягнення цілей з мінімальними втратами. Наша ціль – припинити японську агресію. Куросава погодився. Він виводить війська. Він демілітаризує флот. Він дає нам Філіппіни назад.

Він дивиться на карту Тихого океану:

— Ми досягли мети БЕЗ мільйона мертвих. Це і є перемога.

Генерал Сато стоїть біля злітної смуги. Біля нього – пілоти Me-262 і P-51.

Один з пілотів:

— Генерале, це правда? Війна закінчилася?

Сато:

— Так. Адмірал Куросава підписав угоду. Імператор оголосить про це завтра.

Пілот:

— Значить... ми готувалися два роки. До найстрашнішої битви у світі. І вона не відбулася?

Сато усміхається:

— Так. І це найкраща новина, яку я чув за всю війну.

Він дивиться на Me-262:

— Ми створили найсильнішу ППО у світі. Ми були готові зупинити апокаліпсис. І саме ТОМУ він не відбувся.

Пілот:

— Не розумію, сер.

Сато:

— Американці побачили, що ми можемо збити їхню атомну бомбу. Вони зрозуміли, що вторгнення коштуватиме мільйон життів. І вони обрали переговори. Наша сила дала нам мир.

Він кладе руку на крило Me-262:

— Цей літак не знищив жодного міста. Але він врятував мільйони життів. Тому що американці ЗНАЛИ, що він тут.