В скільки років ви написали свій перший твір/оповідання? (Не як шкільне завдання)
Перший твір, який я написала не для школи, з’явився десь у мої десять років. Це була історія про свято Івана Купала, але змішане з казками про принців.
Тож моя героїня, як та Попелюшка була нещасною і бідною, яку всі цькували, але в таємниці пустивши свій вінок на воду, його знайшов саме принц! І звісно вони одружились і жили довго та щасливо... Ха-ха, трохи фентезі, трохи романтики, зовсім дитяча історія, з якої в мене все почалось.
Вона займала лише 3–4 сторінки вирвані з зошита й, на жаль, до сьогодні не збереглася. Після неї я вже почала записувати свої міні-казки в окремий зошит. І ось його я бережу понад десять років, як маленький скарб, як нагадування про те, з чого почався мій шлях. І те що досі надихає писати.
Чи є подібні історії у вас? Чи пам'ятаєте про що було ваше перше творіння?
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНе пам'ятаю. Але більше за все це був вірш.
Крісті Ко, Прикро що не пам'ятаєте, але цікаво що першим був вірш))
В молодших класах моя перша керівниця (до того ж поетеса) змушувала нас писати вірші (коли ми ще й писати та рахувати добре не вміли), тож врешті я обрала шлях прози...
Гарна історія)
У мене перший твір був закінчений десь у 16 років. Це була історія про перевертня Власа та відьму Аріну. Там було багато драми, пафосу і магії. Але подрузі сподобалася, казала, що у мене талант і треба видаватися. Та історія була записана в зошиті на 96 аркушів, брат назло мені розірвав його навпіл, я потім кожну сторінку скотчем склеїла. Під час переїздів зошит загубився, але історія не забута. Вона стала частиною ще більшої історії, буде щось типу вбоквелу.
Oliana, О, на нього тоді батьки нагримали) Наказали ніколи не лізти до моїх текстів, бо це неправильно)
Пам'ятаю)) Писала приблизно у тому ж віці першу свою роботу. Я тоді була на відпочинку з батьками і писала все у блокнот олівцем, а з поверненням додому почала передруковувати у ворд. То була дуже дурна історія, фентезійна, нелогічна із купою кліше які я тоді бачила у різних книгах для підлітків) Вона досі десь "лежить" у моїх архівах, коли я відчуваю знесилення чи починаю знецінювати актуальні роботи, я повертаюсь до неї та кількох інших творів, що писала у той період. Це допомагає чіткіше побачити зростання за всі ці роки)
І хай перші твори часом можуть змусити, як кажуть, "крінжанути", я вдячна тій малій Кайлі, що почала шлях, яким я зараз йду. Бо якби вона не зробила той малий невпевнений крок, можливо я б не відповідала на цей блог, бо просто б його не побачила)
Перші роботи можуть бути не "вау", та вони закладають фундамент, який ми потім укріплюємо та поліпшуємо, тож важливо пам'ятати і про них)
Дякую за блог, тепер пригадала той безтурботний час і всміхаюсь до тієї малої себе) Із вдячністю та прагненням до кращого продовжую рух!)
Кайла Броді-Тернер, Ви змусили й мене посміхнутись, читаючи ваш коментар! Це так схоже, а ще по теплому приємно згадати як ми були дітьми, навіть якщо трішки наївними, дурними і нелогічними. Справді "кріжувати" зі своїх робіт для мене мало не звичай, але я все одно їх люблю та перечитую, розуміючи що це зробило мене тією ким я є зараз.
Дякую за вашу історію)))
Я писала казки. Як народила синів, читала їм. Зараз розумію, що це вже не для мене.
Oliana, Дякую) У мене молодший син намалював того кролика з казки) спогади інколи дуже важливі)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати