Вітаю, любі!

Знижки тривають!

Сьогодні як і вчора діє знижка на книги 50%!

!

Анотація до книги "Няня для сина мільйонера "

Я привезла свою кращу подругу на співбесіду на вакансію няні, але вона її завалила. Батько дитини обрав мене, адже побачив через вікно, як я грала з його сином, доки чекала подругу. Мої відмовки ніхто навіть слухати не хоче.

Подруга образилася, слухавку від мене не бере і бачити мене не бажає.

Мої доведення мільйонеру, що мені ще самій нянька потрібна, ніяк не діють. Він незворушно заявляє, що чекає мене завтра на роботу. І його абсолютно не хвилює, що в мене є інша робота.

Мені страшно, адже доглядати чужу дитину весь день — це не проєкти малювати. Це ж яка відповідальність!

Ні, це точно не для мене. Як каже моя мама, я — ходяча катастрофа, тож я вирішила, що проігнорую пропозицію Дем’яна Буйного. Від гріха подалі. А чи буде це так просто?

Няня для сина мільйонера

Анотація до книги "Я буду кохати тебе вічно"

ЗОРЕСЛАВА — я збираюся заміж, але моя бабуся, яка має дар передбачати долю, заявила, що мій коханий Юстин — не моя доля. Що вищими силами мені призначений інший.

Катерина наказує мені відпустити свого нареченого, бо дуже скоро я зустріну кохання всього свого життя. Але я вперто не хочу в це вірити, бо кохаю Юстина і своїм чоловіком хочу бачити лише його.

Кохання довжиною у вічність. Пригоди. Таємниці минулого.

Я буду кохати тебе вічно

Анотація до книги "Будинок на щастя"

Я сказала, «Ні», біля вівтаря, хоча ще годину тому пурхала від щастя, та планувала щасливе сімейне життя з Романом. Але один кількасекундний момент, розбив мої плани вщент. В моєму серці моментально зародилася ненависть до мого коханого.

Своєю відмовою біля вівтаря, я осоромила свою сім’ю, і стала вигнанцем в ній. А батько, то й взагалі знати мене не хоче, бо своєю відмовою, я зруйнувала всі його плани...

Будинок на щастя

Анотація до книги "Моя заручниця"

— Солодка, давно вже не ранок. Через пів години буде обід.

— Це нічого не змінює, — огризається вона. — Ви не маєте жодного права вчиняти лемент у моєму домі.

Дівчина невдоволено фиркає й елегантно закидає пасмо волосся назад.

— Це спірне питання, солоденька, — холодно відповідаю.

— Спірне? Що ви маєте на увазі? — хмуриться вона, закладаючи руки на груди.

— Будинок, красуне, — пояснюю сухо. — Те, що він твій, уже питання спірне.

— Я…

— Не перебивай! — наказую суворо й додаю: — Два тижні тому до тебе приходили люди Велкана?

— Приходили. І що? — зухвало відмахується красуня.

— Ти повинна була знайти свого Бориса, бо інакше віддаватимеш борги за нього.

Моя заручниця

Вдалих покупок та мирних виданих!