...

— А чи не можна мені пошити не сукню, а декілька пар штанів для верхової їзди? — Ейріс знала, що це було майже неможливо, але спробувати було варто.

Враз обидві кравчині, наче за командою, зупинились і втупились поглядами в чорняву дівчинку. Її прохання для них було надто зухвалим.

— Виключено, пані, — відповіла Лора, — це наказ короля.

— Але… — почала сперечатися Ейріс, але сестра її урвала.
— Ейріс, ти ж знаєш, що нам належить одягати лише сукні, — сказала Айлін із притаманним їй в моменти повчання тоном, який вона намагалась копіювати у батька, — штани — не одяг для принцес.

Еріс змовчала і знову подивилася у вікно. 

— Що ж тебе там так цікавить, сестро? — спитала Айлін, витягуючи шию. За вікном, біля стайні, привабливий юнак років шістнадцяти вилами перекидав сіно. Його каштанове волосся кучерями переливалося на сонці, а розстібнута сорочка із закатаними рукавами відтіняла загорілу шкіру. Це видовище і правда могло змусити серце будь-якої дівчини битися швидше.
— А-а-а, — дещо лукаво протягнула Айлін, — тепер мені все зрозуміло, — вона прикрила рота долонею і пирснула...

читати далі ❤️