Ваша думка дуже потрібна і важлива!❣️❤️❣️

Події нарешті дісталися найгарячішої сцени...❣️❤️❣️

Але - не можна! Тому що книга заявлена на конкурс, а там цензура 18+...

Допоможіть мені визначитися: цей епізод — це вже 18+ чи мені все ж таки вдалося пройти поміж краплинками?

Кожна ваша думка дуже важлива для мене!

Зовсім не соромлячись своєї наготи, він лежав, схрестивши ноги, і дивився в обличчя Відьми, що наближалася до нього.

Хранителька впритул підійшла до ложа і відвела руки від грудей. У її правій долоні блиснув зеленим склом флакон із зіллям.

— Відкрий рот, — наказала вона спокійно, але твердо.

Заперечувати було безглуздо, до того ж досі всі її зілля, по суті, приносили Анарею лише користь. Може, зараз Хранителька вирішила додати своєму бранцеві сміливості чи сил?

Архонт розкрив рот, приймаючи в себе тягучу, з різким запахом рідину. Смак був незвичний для зілля, трохи солодкуватий. Анарей зробив великий ковток і відкинувся на траву, прислухаючись до своїх відчуттів в очікуванні припливу енергії.

Та де там. Не минуло й хвилини, як його тіло майже  повністю паралізувало. Анарей не здатен був поворухнути навіть мізинцем чи повернути голову. Лише очі залишалися рухливими, а ще звуки та запахи не втратили своєї гостроти.

Анарей спантеличено втупився у Відьму. Для чого його знерухомлювати, якщо зараз від нього, навпаки, очікувалася певна активність?

І раптом він відчув Це… Той його орган, який сьогодні мав послужити планам Хранительки, прийшов у повну бойову готовність, готовий до будь-яких завдань.

Відьма зміряла поглядом предмет, що її цікавив, потім уважно подивилася на сонце, яке вже майже зайшло, і впевнено зійшла на зелене ложе. Трохи піднявши поділ сукні, вона перекинула праву ногу через Анарея і повільно опустилася на нього, дивлячись у темніюче небо і щось беззвучно шепочучи самими губами.

Анарей відчув тепло, тісноту і вологість. Що й казати, це могло бути навіть приємно, якби він не був зараз знерухомленою безсловесною колодою.

За своє життя колишній Архонт жодного разу не брав жінок силою. Не тільки тому, що високий вродливий чоловік завжди подобався дівчатам, і вони тільки раді були розділити з ним ложе. Але й тому, що його виховували в повазі до жінки як до слабшої істоти та майбутньої матері.

Тепер, лежачи без руху на зеленому ложі, Анарей почувався використаною річчю, а не партнером для Відьми. Вона, як завжди, бере своє, так, як їй хочеться і як їй зручно. А він, дурень, ще казав, що як чоловік не зможе цього зробити. Та з таким зіллям зможе навіть пень. Щоправда, мужність у цьому процесі практично відсутня…

Відьма ритмічно рухалася зверху вниз, не відриваючи очей від неба і продовжуючи ворушити губами. Поступово темп її рухів прискорювався, і в міру цього прискорення Анарей спочатку почув тихий шепіт, який поступово перейшов чи то в спів, чи то в молитву, красиву і заворожливу. Слів він розібрати не міг, але й сам не помітив, як низькі гортанні звуки занурили його в транс, змішавши дійсність із видінням.

Анарею примарився вільний степ із поцілованою сонцем травою, і табун диких коней, що нісся, здіймаючи за собою клуби пилу. Двоє коней, що скакали попереду інших, несли на своїх неосідланих спинах вершників: чорнокосу красуню і його самого, Анарея. Вони посміхалися і на скаку тягнули одне до одного руки, сплітаючи пальці.

Пісня відьми ставала дедалі голоснішою, а рухи прискорилися до максимуму. Нарешті вона завмерла, опустившись, коли відчула всередині себе вологу гарячу пульсацію. В Анарея повітря перестало потрапляти в легені, такої сили хвиля задоволення пронизала все його нерухоме тіло. На коротку мить йому заклало вуха, а коли звуки почали повертатися, разом із ними поступово повернулася і чутливість усього тіла...

Нова глава ТУТ:

Читати історію спочатку ТУТ: