Як народжується кохання в романах?

*це буде відносно великий блог, що велика рідкість для мене 

Привіт, любі ♡☆ Сьогодні, я вирішила поговорити з Вами на доволі цікаву тему. 

Я всім серцем обожнюю романи, «хімію» між головними/другорядними героями, атмосферу кохання і т.п. Але іноді, здається, що у своїх історіях, я не можу ідеально показати саме зародження кохання. 

Я завжди думала, що справжня хімія між героями — це не про поцілунки.

Вона починається значно раніше. 

З маленького дотику, з погляду, з колючих слів (бо сказати м'яко просто страшно). Це все для мене важлива частина хорошого роману. 

Як ви знаєте (а можливо й не знаєте) – моя улюблена сюжетна лінія «від ненависті до кохання». Більшість моїх книг мають саме таку лінію, але чи змогла я передати ідеальне зародження кохання між героями? Я не знаю. 

Кохання в романах, здебільшого, зароджується з деталей. 

Не з великих жестів.

А з дрібниць, які хтось з Вас навіть міг проживати у власному житті:

• коли хтось розсердив тебе до сліз, але в той самий момент укрив пледом;

• коли людина говорить «мені байдуже», але погляд видає все навпаки;

• коли двоє сперечаються до хрипоти, бо їм просто страшно визнати, що вони важливі одне для одного.

Мені подобається спостерігати, як герої ростуть.

Як вони вчаться довіряти.

Як ті, хто обіцяли ніколи нікого не кохати, раптом ламаються у найтепліший спосіб.

І я люблю про це писати. 

Бо любов — це не казка. Це сміливість.

Кожен роман несе свою особливу історію зародження кохання. І це неймовірно. 

Колись, я сподіваюся, що побачу коментар під своєю книгою, про те, що зародження кохання між моїми героям неймовірне. Але це все ще попереду. 

І чому ж, ми іноді не можемо відірватися від романів? 

Особисто я читаю у ті моменти, коли хочу забути про свої проблеми, і просто прожити історію героїв. Не думати про своє життя, а думати про їх життя. 

Я почала писати у найскладніший період свого життя. І саме тоді, я вирішила, що буду писати книги, які будуть давати змогу людям відпочивати від буденності. Я ніколи не хотіла писати складні психологічні триллери, або щось таке. Я просто пишу легку романи, які будуть зачаровувати.

Кожна історія — це не просто вигадка.

Це відлуння моїх власних страхів, надій і виборів.

А тепер цікаво:

Яку романтику ви любите найбільше?

— вороги & коханці

— повільне зближення

— заборонене кохання

— друге кохання

— рятівник і врятована

— токсичні, але доленосні почуття

Діліться своїми думками стосовно цієї теми у коментарях ♡☆ Буде цікаво почитати ♡☆ 

Всіх обіймаю ♡