Ніхто. Я просто завжди писала. Скільки себе пам'ятаю, як тільки навчилася писати, то щось вигадувала - вірші, історії. Це просто потреба душі, так би мовити.
Коли я навчалась в школі в класі 10-11. Я написала один добрий твір про Лісовичка, тоді вчителька сказала, що можливо, колись я стану письменницею... А надихнула я сама себе. ❤️
Десь в п'ятому класі на українській мові нам задали написати твір про вигаданого персонажа. Я написала про свою собаку Тимка як він потрапив до мене додому і які в нас були пригоди. Ніколи не забуду як вчителька української тоді вихваляла мою історію. Далі пішли вірші, а тоді я прочитала першу книгу в жанрі любовно-фантастичний роман і понеслось. Тоді я знайшла бук нет і виклала на ньому перший твір але він вийшов комом прямо як млинець. І не впоравшись з завданням я забула про письмо на три роки. Тепер от знову повернулась і знаєте що...я ніколи ще так не кайфувала від створення нових світів!
Ніхто, це було спонтанне сильне бажання стати авторкою, що йшло від щирого серця коли мені було 15 років, та я дуже вперто до цього йшла. Під час повномаштабки мої твори врятували життя моєї родини, можливо колись напишу про це в мемуарах.
Ніченьки, панове! Віддаю вам новий розділ омегаверс-роману «Начинка вишнево-пʼянка». Цитата із Розділ ХХІІІ. Безлад у Трьох королівствах і не тільки... ...проте якщо бодай у когось із них траплявся вільний
Сьогодні останній день анонсів новиночки і я розкриваю для вас: * назву * обкладинку * і частину сюжета! Все це ви можете знайти у цьому відео. Знову говоримо про тропи, про джерела натхнення, про жанри та історичний
Сьогодні по традиції вийшов новий розділ книги "Служниця Тіні", тому трошки спойлеру: –Я не збирався тобі зашкодити. Якби хотів, то давно б подзвонив у той дзвін.
Вона безліч разів уявляла в голові його голос, але
♥️Мину́лі глави Серце Безсмертного вже чекають на вас.❤️ У них — перша іскра, що запалила цю історію, перші таємниці й кроки, з яких почався шлях без повернення.✨ Якщо ви ще не читали — саме час наздогнати
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНіхто. Я просто завжди писала. Скільки себе пам'ятаю, як тільки навчилася писати, то щось вигадувала - вірші, історії. Це просто потреба душі, так би мовити.
Анна Потій, У мене так було з казками)
Коли я навчалась в школі в класі 10-11. Я написала один добрий твір про Лісовичка, тоді вчителька сказала, що можливо, колись я стану письменницею... А надихнула я сама себе. ❤️
Крісті Ко, Погані спогади, як я кажу, тепер лише досвід((( Гарних вчетелів нажаль дуже мало. Але вони є)
Десь в п'ятому класі на українській мові нам задали написати твір про вигаданого персонажа. Я написала про свою собаку Тимка як він потрапив до мене додому і які в нас були пригоди. Ніколи не забуду як вчителька української тоді вихваляла мою історію. Далі пішли вірші, а тоді я прочитала першу книгу в жанрі любовно-фантастичний роман і понеслось. Тоді я знайшла бук нет і виклала на ньому перший твір але він вийшов комом прямо як млинець. І не впоравшись з завданням я забула про письмо на три роки. Тепер от знову повернулась і знаєте що...я ніколи ще так не кайфувала від створення нових світів!
Кучеренко Анна, Дякую)
Ніхто, це було спонтанне сильне бажання стати авторкою, що йшло від щирого серця коли мені було 15 років, та я дуже вперто до цього йшла. Під час повномаштабки мої твори врятували життя моєї родини, можливо колись напишу про це в мемуарах.
Вікторіан Мур, Коли твори допомагають, я важжаю це найвища похвала для автора. Ви велика молодець)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати