Ніхто. Я просто завжди писала. Скільки себе пам'ятаю, як тільки навчилася писати, то щось вигадувала - вірші, історії. Це просто потреба душі, так би мовити.
Коли я навчалась в школі в класі 10-11. Я написала один добрий твір про Лісовичка, тоді вчителька сказала, що можливо, колись я стану письменницею... А надихнула я сама себе. ❤️
Десь в п'ятому класі на українській мові нам задали написати твір про вигаданого персонажа. Я написала про свою собаку Тимка як він потрапив до мене додому і які в нас були пригоди. Ніколи не забуду як вчителька української тоді вихваляла мою історію. Далі пішли вірші, а тоді я прочитала першу книгу в жанрі любовно-фантастичний роман і понеслось. Тоді я знайшла бук нет і виклала на ньому перший твір але він вийшов комом прямо як млинець. І не впоравшись з завданням я забула про письмо на три роки. Тепер от знову повернулась і знаєте що...я ніколи ще так не кайфувала від створення нових світів!
Ніхто, це було спонтанне сильне бажання стати авторкою, що йшло від щирого серця коли мені було 15 років, та я дуже вперто до цього йшла. Під час повномаштабки мої твори врятували життя моєї родини, можливо колись напишу про це в мемуарах.
Вітаю вас! Сьогодні хочу поговорити про читацькі звички.✍️ Останнім часом я помітила, що розділи у моїй книзі живуть власним життям – вони стають дедалі довшими.☠️ Сюжет набирає обертів, деталі стають глибшими,
— Шоу закінчено, — тихо сказав Натаніель. — Храм зачинено на санітарну обробку. Богиню відкликано на небеса для переатестації. Баг: право на душу Він йшов вузьким провулком, переступаючи через калюжі невідомого
— Але я вже повернулася! — злегка підвищивши голос, грізно каже Лакара. — Для скасування рішення необхідно знову зібрати Раду! — нагадую їй. — Тобто, ти відмовляєшся повертати мені владу? — трохи примружившись
Рецензія на «Новорічний талісман» Анни Лір «Новорічний талісман» — це приклад того, як у короткій формі можна розкрити глибоку підліткову драму, не скочуючись у зайвий пафос чи «воду». ✨ Стиль
Не дуже хотіла це робити але пропоную лайк та взаємну підписку. Хто хоче. ❤️❤️❤️ Дякую)
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНіхто. Я просто завжди писала. Скільки себе пам'ятаю, як тільки навчилася писати, то щось вигадувала - вірші, історії. Це просто потреба душі, так би мовити.
Анна Потій, У мене так було з казками)
Коли я навчалась в школі в класі 10-11. Я написала один добрий твір про Лісовичка, тоді вчителька сказала, що можливо, колись я стану письменницею... А надихнула я сама себе. ❤️
Крісті Ко, Погані спогади, як я кажу, тепер лише досвід((( Гарних вчетелів нажаль дуже мало. Але вони є)
Десь в п'ятому класі на українській мові нам задали написати твір про вигаданого персонажа. Я написала про свою собаку Тимка як він потрапив до мене додому і які в нас були пригоди. Ніколи не забуду як вчителька української тоді вихваляла мою історію. Далі пішли вірші, а тоді я прочитала першу книгу в жанрі любовно-фантастичний роман і понеслось. Тоді я знайшла бук нет і виклала на ньому перший твір але він вийшов комом прямо як млинець. І не впоравшись з завданням я забула про письмо на три роки. Тепер от знову повернулась і знаєте що...я ніколи ще так не кайфувала від створення нових світів!
Кучеренко Анна, Дякую)
Ніхто, це було спонтанне сильне бажання стати авторкою, що йшло від щирого серця коли мені було 15 років, та я дуже вперто до цього йшла. Під час повномаштабки мої твори врятували життя моєї родини, можливо колись напишу про це в мемуарах.
Вікторіан Мур, Коли твори допомагають, я важжаю це найвища похвала для автора. Ви велика молодець)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати