– Ти можеш іти, а дівчину залиш. Хто вона тобі? Сестра, так розумію. Пару місяців поживеш без сестри.

Я затамувала подих, коли охоронець міцно взяв мене під руку, ніби боявся, що я втечу. Руслан метушився поглядом між мною і Владом, не знаходячи слів.

– Що ви з нею збираєтеся робити? Навіщо вона вам?

– Не хвилюйся, – піднявся Влад і підійшов ближче. – Грати я на неї не буду. Звісно, якщо повернеш усю суму цього тижня, можу відпустити, але звідки в тебе такі гроші?

– Нирку продам, – фиркнув Руслан.

– Не продаси, – посміхнувся Влад. – Ти занадто себе любиш. Не раджу жертвувати собою, тим паче ви нічого не втратите. Я беру її на час, – він знову глянув на мене, і тепер це була зовсім інша людина. Не той харизматичний чоловік з посмішкою, а голодний звір. Я боялася уявити, що зі мною буде, варто тільки опинитися з ним наодинці.

Трофей для переможця: 

https://booknet.ua/book/trofei-dlya-peremozhcya-b438100

– Дуже сподіваюся, що тут два великих ліж… Одне? – видихнула я, коли Максим відчинив двері. – Ну звісно, одне ліжко. Як же інакше? Відчуваю себе героїнею якоїсь книги.

– Тоді ми просто зобов'язані тут позажиматися і врешті-решт поцілуватися, – він схопив мене за руку й притягнув до себе. Дивився прямо в очі, поправив вибите пасмо волосся й посміхнувся.

– Агов, ти чого? – я спробувала розчепити його руки, що обіймали мою талію. – Не перегинай. І взагалі, я боюся з тобою ночувати.

– Чому? – несвідомо запитав він і нарешті розтиснув обійми.

– Ми ще зайти не встигли, а ти вже лізеш…

– Ну так, чого це я? – він весело почухав потилицю. – Просто готуюся до ночі. Хоча чого ти дивуєшся? Знаєш же, що полізу…

Коли ми дісталися моря:

https://booknet.ua/book/koli-mi-dstalisya-morya-b439867

Підписуйтесь на мій телеграм: https://t.me/svitlanabondbooks
Там будуть спойлери, анонси та можливість отримати подарунки ❤️

Також заглядайте в наш спільний телеграм-канал, де багато всього цікавого:)