Збрехати, щоб не покарали. Оновлення

Всім привіт. Вийшла нова глава книги "Літо поза мережею".

Фрагмент:

— Остапе, ти дома? — запитав голосно, але не кричав.

Ми з Лією швидко почали одягатись.

— Так, дома. — вийшов з кімнати, одягаючи футболку, — щось трапилось?

— Хотів запитати: Чому худоба ще не попорена? Зараз вже пів на дев'яту, а кури бігають і свині голодні, — сказав тато. І це мене привело в реальність. В реальність, де треба працювати, а не лежати з Лією в ліжку та просто насолоджуватися моментом.

З кімнати вийшла Лія.

— Доброго вечора. — Тато подивився на Лію і вже хотів щось сказати, як Лія першою заговорила, — не треба кричати на Остапа. Він возив мене у лікарню. Мені стало зле. І ось приблизно годину тому тільки повернулись.

Тато подивився на Лію та сказати нічого не зміг. Бо Лія ще та акторка. Вона дійсно удала, наче їй ще досі погано. Я подивився на Лію та непомітно усміхнувся.

— Ну, добре. Але зараз… Йдеш працювати. А я буду готувати вечерю, — сказав тато. Лія подивилась на мого тата:

— Будь ласка, не кажіть моїй бабусі та діду про лікарню. Я сама їм це скажу.

— Добре, Лієчко, — він усміхнувся, — може тоді ще залишися з нами, щоб не йти по темряві?

— Із задоволенням. Я можу, навіть допомогти Остапу.

— Навіть не думай про це. І забудь слово “допомагати”, — сказав я серйозно, — тобі лікарка сказала відпочивати. Тож сиди у хаті.

Всім гарного дня. Бережіть себе та рідних.