Вітаю, любі читачі!)
Ця, остання частина про Скі, стала найважчою частиною, яку доводилось писати. http://booknet.ua/reader/fenks-b436126?c=4874813&p=1

Фел відчув полегшення, коли потягнувся невидимою ниткою за Скі. Його погляд охоплював не лише втікачів за якими він слідував, але й те, що відбувалося за їх спиною. Позаду залишилась садиба, сад. Все навколо мов завмерло в передчутті загибелі. Навіть навколишня природа розуміла - її знищать так само як і Фраєнтів, щоб не залишилось і сліду. 

— Вже майже дісталися! Вас там чекатимуть на кордоні земель, що належать вам,Фраєнтам! — Сьогодні чари Аріанни спадуть й діти покинуть свої землі. Скі підхопив Ілліану на руки, що вже від хвилювання ледве трималася на ногах, простягнув долоню Тею, який теж уже не міг приховати тривоги й страху. Він тремтів, але не відпускав руки Скі. Слідом шкандибав збуджений від переляку Аммет, що не полишав поглядом спину свого захисника. Вони вже майже пройшли густий ліс, що приховував господарів кронами: широким листям і товстими гілками. Фел поспішав разом з ними, хоча знав чим це все закінчилося. Тягар все сильніше лягав на його серце.

— Ти обіцяв, Скі! — Аммет швидко наблизився. Він безморомно виривав з руки вартового маленьку долоню сина й відштовхнув його.

Хлопчик мов остовпів, затряс головою, міцно заплющив очі, затиснув вуха руками. Його затрясло. Тей відчував, як у ньому все об'єднувалося — страх, гнів, безсилля, жага до життя і пробудження... чогось, що намагалося вирватися за межі тіла, тому мучило й палило. Вимагало піддатися й підкоритися. Фел кинувся до дитини, але його тільки відкинуло геть, мов той захищався від наближення чужака.

Вигляд Тея, переляк Іллі й те, як повівся Аммет із сином, роздратувало Скі. Він швидко опустив дівчинку, розвернувся й з розмаху дав ляпаса Аммету. Той упав на м'яку траву, але шаленим поглядом виказував образу й нетерплячість. Іллі заскиглила, втративши обійми й захист Скі. Вона бачила й чула, як над маєтком розгортався морок руххів і драконів, як полум'я здіймалося високо вгору, палав дах, який скреготів і плавився. Вона бачила, як почав битися в судомах брат. Здавалось, увесь світ навколо руйнувався, а вони, беззахисні й розбиті, намагалися втекти від неминучої загибелі.