ОНОВЛЕННЯ невеликі, але щоденні.

Дякую всім, хто проживає історію Лізи ❤❤❤

Нагорода буде в фіналі)

Я бачив, що ця зустріч її засмутила. Ліза мовчки лежала поруч зі мною на дивані – гарна і сумна – й дивилася в стелю. Анжела їй не сподобалась. Тут навіть не треба бути дуже уважним — і так усе було ясно. Почуття конкуренції й оці дівочі приколи просто витали в повітрі, коли ми сиділи в тому пабі. Але по суті, що нам взагалі до дівчини Дімки? З ким хоче — з тим і спить. Добре, що в нього взагалі хтось з’явився. Я й не вірив… Якось він змінився за останні роки…

Але було щось іще. Мабуть, час визнати, що справа в мені, а не в Анжелі. Я кинув сумний погляд у бік мінібару, але, мабуть, при Лізі не варто. Потерплю до завтра. Або до ночі. Коли вона засне…

– Лізо, – я повернув до неї обличчя. – Давай поговоримо?

А завтра на нашу Лізу чекає знайомство, про яке сьогодні вона навіть не здогадується!

А ви маєте здогадки?