Сьогодні хочу відкритися вам трохи по-особистому.

Останнім часом мене турбує одна річ: багато людей досі не знають, де можна читати українські книги. Дехто щиро хоче, але просто не знає, куди звернутися.

Коли я стала авторкою на Букнет, я почала розповідати про цю платформу колегам і пацієнтам. Розповідала, що там є книги на будь-який смак, де кожен може знайти своє. І знаєте, більшість навіть не чули про це місце! Вони б хотіли читати українських авторів, але не знали де це можна зробити.

Мене щиро тішить, коли моя маленька праця приносить плоди. Коли бачу, що люди відкривають для себе цілий новий світ книжок рідною мовою.

Одна моя колега, яка завжди любила читати, подякувала мені з таким теплом: тепер вона знає, де знайти українську літературу, і це змінило її буденні читальні звички.

І сьогодні мені знову подякували. Пацієнтка сказала, що я відкрила їй місце, де є багато цікавих історій. І це справді зігріло. Бо я змогла допомогти людині знайти щось нове й прекрасне.

Такі моменти надихають мене ще більше говорити про українські книги. Про їхню цінність. Про тих авторів, які творять світ за світом, але часто залишаються непомітними.

Ми живемо у час, коли українська книга нарешті звучить голосно. Ще кілька років тому її було складно знайти, і багато хто звик читати російською. Але все змінюється. І хочеться, щоб якомога більше людей відкривали для себе цю дивовижну скарбницю.

Бо українська література — це не просто тексти. Це наш голос. Наша пам’ять. Наша сила.