— Владислава Тесляр, — пролунало моє ім'я, серце сіпнулося, в голові на мить зашуміло.

Нагадала собі, що боятися нічого, дуб не кусається. Ніхто з тих, хто вже отримав знак, навіть не зашипіли, значить це не повинно бути боляче. Тож нічого зображати схвильовану панянку в біді, треба тримати обличчя. Не можна осоромити маму. 

Кора дуба Хороса виявилася шершавою і дуже теплою на дотик. Дивитися на сонячне світіння зблизька виявилося боляче, тому прикрила очі, і все одно під повіками було дуже світло. Ось до зап'ястя торкнулося щось сильно тепле, на мить стало дискомфортно... і все.

Велемир вивчив знак дуже уважно.

— Вітаю, Владиславо, твій дар у створенні заклять бойової магії, — у мене відпала щелепа, розгублено глянула на матір, але вона залишалася спокійною, — Сподіваюся, що будеш використовувати його на захист, а не для нападу. 

На мої плечі ліг червоний плащ. 

"Влад і Слава"