Вітаю!

Роман "Принцеса мого коханого шефа" — оновлено.

✨✨✨

— Отож, Аліно, розкажіть, будь ласка, як ви провели час з Леєю? Чи слухалася вона вас? Чи, може, вередувала?

Я лише сонно зітхаю та щиро відповідаю:

— У вас дуже мила донечка, Арсене Максимовичу. Я здивована, але нам з нею швидко вдалося порозумітися.

— Розкажіть, як ви провели час удвох, — раптом знову просить мене батько дитини.

Для мене це здається дивним, але він — батько, а я ж дитині чужа тітка, тож можу його зрозуміти.

Спокійно переповідаю все в дрібних деталях. Не забуваю додати й те, що управителька нас за ворота не випустила, а тоді все ж не можу втриматися та роблю зауваження чоловікові:

— Арсене Максимовичу, це, звісно, не моя справа, і Лея ваша донечка, і вам як батькові, мабуть, видніше... — перехоплюю подих та додаю: — Але чи не занадто різкі умови виховання для такої крихітки? Вона ж іще дуже маленька. Їй потрібно ж іще по-іншому проводити своє дозвілля. Я розумію, що у неї навчання, графіки — це все, звісно, чудово, але, як на мене, — трохи занадто.

Випаливши свою думку, тепер я готова навіть до того, що Вернер зупинить авто просто тут та попросить мене піти. Та вже на завтра накаже не приходити в його офіс.

Книга тут...

Приємного читання!