Новий розділ  ПОДИХ 2 уже на сайті)

Приємного  читання)

Вітальня здригається від дикого реготу мого… чи вже не мого братика. Все, що я відчуваю до нього, це огиду. І ні краплі жалості. Навіть… злорадство. За що себе ненавиджу, адже тішитися з чужого горя це найбільш нице і бридке почуття.

• Остерігайся. – тикає пальцем мені у груди. – І добре дивися під ноги.

Робить кілька кроків до виходу і я гадаю, що вже можна полегшено видихнути, як раптом він озирається.

• Мене від тебе нудить. – промовляє так аби чула лише я.
• Наші почуття взаємні. – навмисне голосно відповідаю.

Його мутний погляд з-під густих чорних брів на кілька секунд фокусується на моєму обличчі. Ніби він намагається зазирнути мені в голову.

• Сумніваюся. – кидає наостанок та покидає квартиру. 
•