Вітаю! 

Запрошую до оновлення роману "Партнер мого батька".

✨✨✨

Йду до дверей. Сумніваюся, що малі передумають. Адже вони вміють проявляти характер та стійкість у власних виборах. Їх не залякати, і на понт не візьмеш.

Саме прочиняю двері, як за спиною чую:

— Тату, зачекай!

За голосом впізнаю Соню. Її тембр трохи впевненіший за голос Насті. Оглянувшись, зачиняю двері. Глянувши на годинник, суворо прошу:

— Соню, тільки швидко, в мене часу немає. Фотограф буде з хвилини на хвилину.

— Тату, а якщо ми погодимося на фотосесію, що нам за це буде? — заклавши руки на грудях, цікавиться вона.

З хвилину мовчу, а тоді холодно випалюю:

— Якщо ви підете на фотосесію та виконаєте всі вимоги, пов’язані з нею, то все буде як і до сьогодні.

— Які іще умови? — чіпляється за мої слова нахмурена Настя.

Книга тут ...

Приємних емоцій!