Хочу розпочати зі слів вибачень. Хочу перепросити у однієї авторки. Чарівно Мріє, вибачте, що зникла. Я знаю, що казала, що дочитаю Вашу книгу, і я це зроблю! Але пізніше бо я не можу обірвати процес читання на найцікавішому місці Вашого шедевру Новий наложник шейха, усе буде бо у мене, як у гордої студентки філологині-богині, багацько страшних діл та екзамени на носі. Але зовсім скоро тут буде відгук на Вашу книгу
   А зараз буде орфографічний потік свідомості адже я пережила дуже багато і дійшла до того, що написала найскаженішу історію, за час свого письменницького досвіду. Я відчувала, що у душі моїй надто багато бруду і я вилила його у Казку про кришталеве серце Крістен
   
  Цю роботу я почала завдяки своїй подрузі а завершила з умкою про іншу, я знаю, що вони ніколи не побачать цей пост (я їм не дам) але бажаю своїм дівчаткам ніколи й нізащо не страждати через менів. Люблю їх.
   А ця казка — спотворена форма казки, у якій немає нічого адекватного і здається, що фабула (скелет сюжету) відсутня але попри це, я вважаю свою роботу не жахливою але скаженою. Якщо вирішите почитати то у спіхів вам, обережно з психікою та логікою, дякую за увагу.