Як маленька ідея стала книжкою на 568 сторінок ?

Моя історія

Все почалося два роки тому. Листопад, - дні короткі, довгі, бездонні ночі, нудно. 

Безлад вдома, який треба прибрати, помити посуд, поставити прання, попилососити. Квадратних метрів небагато, але моє волосся довжиною 110 см додає клопотів, особливо для килима у маленькому коридорі, де я люблю розчісувати волосся перед дзеркалом. Тому спочатку щітка, потім пилосос. 

Звук надто гучний для мене, заняття надто нудне й одноманітне, я починаю фантазувати на тему фентезі і того як би виглядало моє. Тоді я в себе зовсім не вірила, тоді на хайпі ще були дракони, балом вже керували фейрі, а в мене в голові просковзнула думка про грифонів. Знаю, тепер вони є в «Четвертому крилі» і в інших фентезі з якими я незнайома. 

Потім вималювався образ незвичайного палацу зробленого із малахіту,- надзвичайно міцного натурального каменю, потім нечіткі обриси головної героїні. Так мені і запамʼяталося те прибирання. 

Потім нудьга в автобусі і вималювався образ Маріама, його довгий та детальний опис аж відстрибував на клавіатурі телефону. Потім прийшли інші персонажі, імена. Виникла карта, намальована олівцем у зошиті, а потім імена, імена та імена. За два роки робоча таблиця з персонажами буде налічувати до 80. Ідеї перших розділів, прологу, просто задумка ставала повноцінною ідеєю. 

Я багато гуглила, побоюючись, що внаслідок великої кількості прочитаного фентезі я сама того не знаючи, краду, але за моїм запитом Гугл не видавав подібних персонажів. Я видихнула, але писати не поспішала. Надто вже великою ставала ідея. Цілих три книги по 300 сторінок, мінімум 250. Куди мені таке із роботою по 12 годин, втомою і любовʼю до читання? 

Таку кількість тексту не напишеш на простому натхненні. На той час я вже закінчувала свій третій роман і знала, що написавши початок, перші 3-6 розділів, просто зламаюсь, не закінчу. 

Але разом з тим ідея горіла в голові і я знала, - якщо не почну зараз то ідея перегорить, піде в довгий ящик і я вже ніколи її не здійсню. 

Так і почалася два роки довгих і важких для мене розділів, так народилася ідея четвертої (!) книги, так змінювався сюжет. 

Одного дня я любила кожне слово, написане у розділах, все видавалося мені плавним та логічним, а наступного я не могла навіть дивитися на всі ті каракулі. 

Два рази переписувала перші розділи, пробувала писати від першого лиця, але мені не сподобалося, змінювала імʼя головної героїні 3 рази. 

Після перших трьох розділів мотивація зникла, наступила перша творча криза, я опустила руки. Але персонажі надто мені подобались, щоб здатися. 

На букнеті книжка мала дуже малі охоплення. Не памʼятаю чи її читало хоч десять людей, що ще більше демотивувало. Але я не здалася і поборола себе. 

Так і повстав цей гігант для мене, - 568 сторінок, Карл ! Як для любителя писати коротко, на пару сторінок, оповідання, новели та повісті це щось ! 

Там помилки, які я так намагалася виправити, але їх всеодно багато, там неточності, але там сюжет, там динаміка, там викладена моя душа. 

Сподіваюсь, що наступна книга, яку я почну викладати зовсім скоро, буде краща. Що її динаміка, яскравість сцен будуть видиміші, що книгу помітять. І дякую кожному, хто лайкає, читає та коментує. Ви рухаєте моїм пером !