Я дуже сильно намагаюся поєднувати роботу з письменництвом. В мене горять очі й руки, але коли я сідаю за написання, чомусь нічого не виходить. Я наче видавлюю із себе розділ. Через втому, переживання та інші чинники. На додачу ще й виключення світла (що мені на руку, бо обожнюю писати в темноті). Люди, які працюють і ще й пишуть – для мене неймовірно сильні. Адже, як би ти не втомився, не втрачаєш запал до письма.

Бачу, що прийшло багато новеньких, і я дуже радію, що моя книга набирає прочитань. Адже це дуже мила історія з важким життям головних героїв. Але кохання переможе все❤️

Тому прошу пробачення у тих, хто так довго чекає на розділ. І дякую Вам, що чекаєте❤️. Обіцяю, що старатимуся писати та редагувати ще швидше. Ви мій стимул та натхнення.

А зараз біжіть читати та не забувайте ділитися своїми враженнями. Відповім на всі ваші запитання, які цікавлять. 

Люблю Вас!❤️