Їхні долі переплетені вічністю

Привіт усім!

Чи вірите ви у споріднені душі? У зв'язок, що триває сотні життів? 

Вона вірить. Але її життя крутиться навколо фатального пророцтва, здійснення якого, вона щосили намагається уникнути.

Він не вірить. Його світ обертається навколо медицини, де є лише логіка та докази. Але навіть якщо розум твердить, що це неможливо, душа все одно впізнає її…

Запрошую до новинки — історичний любовний роман "Вічність із кришталю"
 

І маленький спойлер:

— Леді Велері? — м’який, мелодійний голос розсіявся в тиші.

Її серце забилося швидше. Вона нарешті згадала про потребу дихати, різко випустивши з легень повітря. В ту ж мить сірі очі злегка примружились, ніби він намагався щось згадати чи розгадати.

— Це абсолютно нелогічно… — задумливо протягнув він. — Та мій розум наполегливо стверджує, що ваш образ знайомий мені.

Її серце й узагалі перейшло у шалений, божевільний галоп.

“Можливо, ми знайомі цілу вічність, — пролунало у зненацька ошалілих думках. — І ще сотні життів до цього були разом”. Бо саме таке відверто безумне відчуття й охопило її. І наче ж вперше дивилася на нього, він мав би здаватися чужим, але відчувався таким близьким, ніби вона, без перебільшень, знала його завжди.

“Господи, ти щойно збожеволіла, Велері!" — простогнала вона подумки.

— І, здається, ваш погляд натякає на те саме, — додав він.

— Це не так,— заледве видавила з себе ті декілька слів, не знаючи, чи відповіла йому, чи вголос заперечила власним думкам.

Він зробив крок уперед, скорочуючи відстань між ними. Легким рухом опустив записник на край столу. Його погляд ковзнув до стосу книг, затримався на анатомічному атласі, який вона поспішно пробувала затулити текою й собою.

— Це праця шотландця Метью Бейлі. Атлас патологічної анатомії — абсолютна новинка. Перше англомовне видання, надруковане тут, у Лондоні, чотири роки тому. — Його сірі очі потеплішали, і ледь помітна усмішка торкнулася куточків губ. — Вас цікавить наука?

— Я... я лише розглядала, — Велері відчула, як її щоки спалахнули від сорому, що її застали за цим "недоречним" читвом. А це ж він ще не знає, що саме вона там так детально роздивлялася. — Це… гарно, — пробурмотіла й не подумавши.

— Гарно? — Він злегка схилив голову. — Ви говорите про малюнки органів чи про щось інше?