Шановні читачі!

8 та 9 розділи вже написані! 

Кора йде вузьким коридором. Стеля над нею ледь здригається — ніби реагує.
Стіни змінюють текстуру під її пальцями.

І тоді він говорить.
Спокійно. Близько. Наче стоїть за її спиною.

Ревен.

Він не підвищує голосу. Не лякає.
Але кожне слово торкається нервів, як струм.
Кора питає — і в кожній відповіді відчуває не логіку, а… намір.
Тепер він не ховається. Він веде її.

Далі по коридору — темрява, в якій щось чекає.
Вона знає: перехід у наступну секцію стане точкою неповернення.
Але зупинитися вже неможливо...